"LIVABLE CITY" як концепт відновлення українських міст

Едуард Мкртчан, офіцер взводу тактичної підтримки батальйону ТОР УПП у Києві, інвестиційний експерт

Руйнування багатьох українських міст можна порівняти з масштабами Другої Світової. Рани Маріуполя та Краматорська є сучасною проекцією Дрездена та Роттердама. У цій післявоєнній еволюції закладено вектори відродження українських територій. Вивчення європейських трансформацій дозволить Україні уникнути болісних містобудівних помилок.

Досвід відновлення Німеччини чи Голландії 40-50-х минулого століття актуальний для нас, попри технологічну прірву між епохами. Адже він ґрунтується на цінностях. Основні – збереження історичної спадщини територій, доступність, добросусідство та якість життя… Так відновлювали Нюрнберг, Варшаву, десятки інших міст Європи.

Принципово те, що є інший досвід – радянський. Його відрізняють централізація, знеособленість, мінімальна прив'язка до територій, зневага до історії та домінування держави над потребами людей…

Обидва підходи дозволили подолати післявоєнну кризу та збудувати протилежні за цінностями системи. З одного боку – об'єднану смислами Європу. З іншого – агресивний уламок імперії, що після Другої світової вплутався у 30 воєн.

Відмінності в підходах показові в архітектурних контрастах Берліна, що розкрилися після падіння Стіни. Східна частина, яку контролював комуністичний режим НДР, виявилася дрімучим "совком", на відміну від респектабельної – західної. А зруйновані історичні центри східнонімецьких міст Дрездена та Потсдама відновили лише після об'єднання Німеччини. За рахунок ФРН. У соцтаборі такого запиту не було.

Найбільш рельєфно радянські підходи проявилися у самому СРСР. Так, влада зруйнованого Києва кілька років перекроювала центральний квартал у "сталінський ампір". При цьому 90% киян роками жили у бараках та підвалах без каналізації, з водою із вуличних колонок. Після такого досвіду виживання люди вважали за щастя переселитися в окрему хрущовку, звідки не висували великих вимог до якості життя.

Недооцінка громадянами життєвих потреб та перспектив дозволяла владі десятиліттями ігнорувати соціальний розвиток територій. Сьогодні складно уявити, але ще 2014-го у тому ж Краматорську не було гідної центральної площі, нормальних доріг, загальнодоступного спорткомплексу, будівельного гіпермаркету, дитячих кафе та інших маркерів якості життя.

Декілька років децентралізації змінили інерційне ставлення людей до життя. Те, що для міста-заводу було зайвою опцією, для активної громади стало життєвою потребою. Після перемоги над РФ планка вимог до центральної та місцевої влади буде ще вищою. Найважливішими завданнями стане відновлення територій, відродження промисловості та створення робочих місць, підвищення інвестиційної привабливості громад із трансформацією у формат сусідських ком'юніті.

Вже сьогодні необхідно формувати стратегію лідерства у відновленні громад. Насамперед слід відмовитися від тоталітарної практики планування, що полягає у поділі будь-якої території на адмінцентр та периферію – спальні райони та промзони.

Подолати дисбаланси допоможе "Нова стратегія сталого планування ООН" (UN-HAB1TAT, 2013). Це – концепт стійких взаємин городян у міському просторі. Його параметри – вулично-дорожня мережа, що займає щонайменше 30% території району, щільність населення щонайменше 15000 осіб на км2, понад 40% забудованої території, виділеної для господарських потреб.

Щоб уникнути соціального розшарування, пропонується будувати на всій території громади житло для населення з різними доходами. При цьому до 50% житлового сектора мають становити будинки із відносно низькою вартістю. Необхідно обмежити монофункціональне використання земель до 10% загальної площі.

За кілька місяців перед війною наша команда спроектувала та почала будувати інноваційний район у Краматорську. Ми зважили на рекомендації UN-HAB1TAT, 2013. Залучені нами архітектори оперували містобудівним поняттям "livable city" — стійкого міста, що забезпечує містянам гідну якість життя. Йшлося про можливості для кожного використовувати переваги комплексу: інклюзивність, доступ до бізнес-інфраструктури, місць відпочинку, дозвілля та спорту.

Після Перемоги концепт "livable city" бачу визначальним для українських громад. Його необхідно прописати та закріпити законодавчо. Це убезпечить громади від помилок типового планування та закладе фундамент "міста для людей". Із публічними просторами, пріоритетом громадського транспорту та велосипедного руху, мобільністю та пішохідною доступністю. Окрема вимога – інклюзивність міського середовища, оскільки реаліями України стали люди з інвалідністю, зокрема серед молоді.

При відновленні територій важливо передбачити жорсткі, обов'язкові для виконання вимоги до озеленення та облаштування відкритих просторів. Це ключовий маркер планування європейських міст. Близько 40% території Великого Лондона складають зелені громадські простори. Найменший – "кишеньковий парк" знаходиться в кроковій доступності від будь-якої житлової забудови. Це значною мірою забезпечує здоров'я та якість життя людей.

Вся інфраструктура має створюватися з урахуванням воєнних викликів. Мати певний рівень енергоефективності, бути оснащеною бомбосховищами, автономними джерелами електроенергії, місцями для зберігання води, продуктів та медикаментів, з максимальним використанням матеріалів, стійких до дії вибухових речовин.

Алгоритм європейського рестайлінгу для української громади полягає у збереженні її ідентичності, з доповненням технологічними інноваціями. Утилітарність та спрощеність важливо збалансувати з історичною цінністю та архітектурною естетикою. Кожне місто необхідно відновлювати з урахуванням його особливостей, від ландшафту до економіки. Треба зберегти унікальність, але відмовитися від морально та фізично застарілих проектів.

Найважливіша умова успішного розвитку – збереження децентралізації та самоврядування. Бачу реальні ризики згортання цих трендів під приводом контролю за відновленням територій та посилення ресурсної бази громад. Такі рішення влади будуть помилкою, яку люди не сприймуть. За час війни місцеві лідери набули колосального досвіду і заслужили на повагу людей.

Необхідно запобігти корупційним ризикам, пов'язаним з бажанням місцевих чи центральних "товаришів" "освоювати" ресурси міжнародних донорів. Фінансування має відкриватися лише за наявності уточнених планів стратегічного розвитку громад та затверджених прорахованих проектів.

Швидше за все, усі раніше узгоджені проекти доведеться наново узгоджувати, з урахуванням посилення нормативів безпеки. На цьому етапі для уникнення зловживань важливим є посилений моніторинг на центральному та місцевому рівнях, з розширенням повноважень громад у галузі архітектурно-будівельного контролю.

Війна сформувала серед українців величезний запит на євроінтеграцію. Більше семи мільйонів стали вимушеними переселенцями у країнах ЄС, набуваючи там життєвого досвіду. Мільйони співгромадян зі зброєю в руках захищають європейську перспективу країни та беруть участь у волонтерському русі, зокрема у міжнародних проектах. Це надійний фундамент просування концепту "livable city".