Автор: Павло Новіков
Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень Пента Олександр Леонов в інтерв'ю Radio NV проаналізував звільнення і призначення у російському керівництві, які здійснив диктатор Володимир Путін напередодні.
https://www.youtube.com/watch?v=zYPV9JZTim4
— Сергія Шойгу перевели на почесну пенсійну посаду секретаря РНБО, Ради безпеки Росії, а міністром оборони Путін пропонує призначити (а значить його призначать) Андрія Бєлоусова, якого називають економістом. І вже є припущення, що це або Шойгу настільки себе не виправдав, або якісь інші причини у такого призначення, аж до того, що, можливо, цивільний міністр оборони — це краще обличчя для Росії на потенційних переговорах. Що ви думаєте про ці перестановки?
Відео дня
— Дійсно, досить несподівано і цікаво те, що був звільнений [Микола] Патрушев і призначений Шойгу на посаду секретаря Ради безпеки Росії. Питання в тому, що Патрушев на цій посаді зосередив фактично абсолютний контроль над силовиками і посилився до якихось крайніх меж.
І зараз багато хто з експертів зазначає, що ось така ротація… Ну як ротація — Патрушева ми не знаємо, куди призначить. І це буде ще одна інтрига. Чи отримає він формальну посаду, чи безформальну, він буде втрачати свій вплив.
Тим більше, що багато хто говорив, мовляв, син Патрушева розглядається як один з потенційних наступників Путіна. І якщо Патрушева не призначать, а його сина все ж таки призначили в уряд, як віце-прем'єра, то може так статися, що син Патрушева випав з гонки за наступника, і буде перерозподіл впливу.
І Шойгу, дійсно, може перетворити російський Радбез у відстійник, як це було раніше, коли туди будуть відправляти «збитих льотчиків».
Читайте також:
Мобілізація економіки РФ і затяжна війна: що означає призначення Бєлоусова замість Шойгу і ротація Патрушева — чотири висновки ISW
Щодо Бєлоусова, це теж досить цікаве призначення, оскільки його вважають одним з конструкторів підсанкційної економіки Росії. Дійсно, він шукає можливості для обходу санкцій, для якихось інших маневрів.
І цей момент показує, що Росія перебуває в ситуації, коли треба в ручному режимі перебудовувати роботу ВПК. З одного боку, Росії вдається обходити санкції і отримувати комплектуючі з інших країн, зокрема з Китаю і з деяких західних країн через схеми, але Сполучені Штати вже працюють над тим, щоб прикрити ці схеми. І ми знаємо, що була дуже непроста розмова [державного секретаря Ентоні] Блінкена в Китаї.
— А до того приїжджала керівниця Міністерства економіки США до Китаю, і там теж говорилися про вторинні санкції і про способи обходу цих санкцій.
— Так-так, з конкретними прикладами. І після цього китайські банки дуже суттєво обмежили свої контакти з російськими. Так, будуть шукати можливості, але кожна нова ітерація суттєво збільшує ціну на продукцію. І, вочевидь, у Росії можливості великі, але не безмежні. І будь-яка ітерація збільшує ризик і збільшує ціну.
І те, що і в Європі відбуваються певні процеси… Наприклад, там вже фактично впритул підійшли до того, що обхід санкцій проти Росії — це кримінальна стаття. Для бізнесмена, який, наприклад, отримує надшалені прибутки, заплатити штраф чи сісти у в’язницю — це абсолютно різні речі. Мені здається, саме ця загроза, коли звужується вікно можливостей для того, щоб забезпечувати ВПК, і змусило призначити людину, яка в ручному режимі налаштовувала всю російську економіку.
Більше того, це свідчить ще про одне. Коли Україна почала завдавати удари по російських НПЗ, була абсолютно слушна думка, що на певному етапі російському керівництву доведеться обирати, куди відправляти паливо, паливно-мастильні матеріали — на війну проти України чи в народне господарство. І, вочевидь, будь-який вибір призведе до серйозних наслідків.
І от призначення людини, яка налаштовувала російську економіку на посаді міністра, свідчить про те, що в Росії обрали: вони будуть воювати проти України…
Читайте також:
«Шок для всіх» і війна «надовго». ЗМІ дізналися, що російські чиновники думають про відставку Шойгу
— А все, що залишається, будуть віддавати своїм трактористам. Тут ще є одна історія. Дмитро Пєсков, прессекретар Путіна, сказав, що зараз російський бюджет на війну вже складає майже 7% ВВП. Це величезна цифра. І зараз він вважає, що Росія поступово наближається до ситуації середини 80-х років, коли частка витрат на силовий блок в економіці була 7,4% від ВВП. Але ж саме така гонка озброєнь і така кількість грошей, ресурсів на холодну війну (хоча не була вона тільки «холодною», Афганістан згадаємо) і надломила Радянський Союз. І, звісно, низькі ціни на нафту. Що ви думаєте про такий прямий натяк на те, що вони ще більше грошей будуть вливати саме у війну?
— У всього є межі, і цікаво, що про це заговорив сам Пєсков. Більше тут є маніпуляція, бо ще минулого року розходи на війну в російському бюджеті склали вже 40%. І зрозуміло, що ВВП — це сума більша, але держава витрачає саме те, що йде в державний бюджет. І от тут є цікавий момент.
Ви абсолютно слушно згадали про долю Радянського Союзу. Який, до речі, на відміну від Росії, мав замкнуті цикли виробництва тієї зброї і замкнуті цикли в народному господарстві. У Росії цього немає.
Але Радянський Союз, дійсно, надломили чотири фактори. Перший — це розходи на оборону, а вони складали приблизно 30% від бюджету. [Другий] — це Чорнобильська аварія, яка змусила багато що вкладати в те, щоб переселяти людей. Війна в Афганістані, яку Радянський Союз був змушений завершити. І падіння цін на нафту.
Власне кажучи, в Росії зараз роль Чорнобильської аварії грають ці природні катастрофи — затоплення цих регіонів, де великі міста опинилися під водою.
Залишився ще один фактор — це падіння цін на нафту, яка поки що тримається. І це може призвести до серйозних результатів.
Тут ми маємо сказати одну важливу річ. Україна виступає штучним фактором, коли завдає ударів по російських НПЗ. Таким чином Росія втрачає можливість переробляти нафт, вона змушена її відправляти за кордон. Причому по демпінгових цінах, оскільки з нафтою не можна, як на родовищі, просто прикрутити кран — тут треба постійно качати.
І тому, коли нафта поступає в таких масштабах за кордон, вочевидь, ціна падає на міжнародному ринку, а Росія змушена закуповувати паливно-мастильні матеріали за збільшеними цінами. Ця маржа б'є по можливості Росії вести війну.
Читати далі
