Володимир Шведкий
CEO ETG.UA
На круглому столі Комітету ВР з питань енергетики та ЖКП, присвяченому темі заборони на експорт природного газу, більшість учасників висловились на користь скасування цієї заборони. Та чи дійсно зміна статус-кво є виваженим рішенням?
Порівняння досвідів
Заборона чи обмеження на експорт природного газу — не суто український винахід. Різні країни вдаються до цього заходу, якщо існує загроза національній чи світовій безпеці. Зокрема на круглому столі заступник міністра енергетики України Микола Колесник навів приклад Франції, яка в різні періоди вводила ліміти на експорт природного газу власного видобутку, відповідно до якого 50% ресурсу мало бути реалізовано на внутрішній біржі. Два роки тому про можливість зупинки експорту газу до материкової Європи в рамках боротьби з потенційним дефіцитом на національному ринку говорили у Великобританії. Нарешті, найсвіжіший прецедент стався в США, де адміністрація Байдена призупинила схвалення нових дозволів на експорт СПГ з огляду на суперечливий вплив на економіку, кліматичні зміни та національну безпеку. Характерним є те, що поточні рекордні обсяги експорту природного газу вже вплинули на підвищення як волатильності внутрішнього ринку, так і цін для споживачів. За даними Управління енергетичної інформації США, подальше зростання обсягів експорту може збільшити ціну на природний газ для виробництва електроенергії на 42%.
Відео дня
Тим часом що відбувається у нас? Ми говоримо про те, що існує внутрішній ринок, який складається з видобутку та споживання. На українському внутрішньому ринку державний гравець НАК «Нафтогаз» за 8 років свого функціонування так і не відбувся як market maker. Так само не відбулись і внутрішні бенчмарки — через відсутність стратегічного бачення у найбільшої державної компанії.
Тож Україні необхідно фокусуватись на внутрішньому ринку та розв’язувати нагальні питання з його відбудови. Адже в іншому разі ми завжди будемо сильно залежати від імпорту, що, своєю чергою, є фактором високого ризику.
Не варто ігнорувати внутрішніх споживачів
В умовах, коли український бізнес і так працює на межі своїх можливостей, чергове підвищення ціни на газ може стати фатальним.
На жаль, на згаданому вже круглому столі долею внутрішніх споживачів не надто переймалися. Хоча очевидно, що у випадку скасування заборони на експорт вони будуть тими, хто постраждає в першу чергу. Особливо враховуючи той факт, що всі промислові, аграрні підприємства та споживачі малого та середнього бізнесу мають купляти природний газ вітчизняного видобутку. Проблема із високими цінами на газ вже була на порядку денному восени 2022 року, коли споживання у промисловості знизилось майже на 60% від початку повномасштабної війни. Так, значною мірою на це вплинули активні бойові дії – але не менш критичну роль зіграла й цінова політика, згідно з якою розмір ренти, яку мали платити видобувники, часто був більшим за ціну, за яку вони могли продати газ. Тоді ситуацію врятував закон 2606-IX, який прив’язав розрахунок ренти до внутрішніх цін на противагу європейським та дозволив знизити рентні платежі на 35%. Та до того часу частина промисловців змушена була згорнути виробництво, а приватні видобувники через труднощі зі збутом закачували газ на зберігання у ПСГ.
З цієї історії випливає багато висновків. Та головний із них полягає в тому, що в умовах, коли український бізнес і так працює на межі своїх можливостей, чергове підвищення ціни на газ може стати фатальним. Скасування заборони на експорт, за нашими оцінками, призведе до збільшення ціни на природний газ для промислового споживача на 35−40%, що вкрай негативно вплине на вітчизняних виробників. У результаті ми отримаємо подорожчання українських товарів та збільшення інфляції.
Парадокс причин і наслідків
Однак левова частка обговорень під час круглого столу була присвячена інтересам приватних видобувників, а не питанням внутрішнього споживача. Більшість речників обґрунтувала доцільність зняття заборони на експорт природного газу саме падінням попиту зі сторони промисловості – мовляв, з огляду на неможливість продажу ресурсу на внутрішньому ринку виробники зменшують обсяги видобутку та втрачають фінансові надходження, необхідні для інвестицій у модернізацію та розробку нових родовищ. Але все далеко не так просто.
Таке становище зумовлене комплексом факторів. Зокрема на цьому акцентував виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко: по-перше, мова йде про явище природного падіння видобутку, по-друге — про те, що український ринок внаслідок великої війни втратив міжнародних підрядників, які були головними постачальниками як технологій, так і обладнання для буріння. Однак навіть попри ці складні умови протягом 2023 року приватні та державні компанії заклали в Україні 150 нових свердловин — ця кількість стала рекордною за останні 6 років. До слова, на видобуток газу з нових свердловин в Україні діє стимулююча нижча ставка ренти.
Нарешті, у ситуації з падінням видобутку приватних компаній не обійшлося і без політичного чинника. Через зупинку спецдозволів приватних компаній минулого року Україна недоотримала 180 млн куб.м газу. Якби цього не сталося, то замість актуальних 14% падіння склало б менше ніж 10%. Тож у дискусії про залежність пропозиції від попиту все не так однозначно, як це хочуть подати лобісти скасування заборони на експорт.
Скасування заборони на експорт vs далекоглядність
Читайте також:
Не все так просто. У Нафтогазі пояснили, чому Україна насправді змогла пройти цю зиму на власному газі
Отже, загалом внаслідок повномасштабної агресії росії за 2022 — 2023 роки ми маємо втрату споживання та зниження видобутку. Україна наразі має певний баланс, коли внутрішній видобуток перекриває споживання з незначним профіцитом — за нашою оцінкою, це 250−400 млн куб.м на рік, які ми маємо закачувати в ПСГ для забезпечення сталого проходження наступних зимових періодів.
Чому це не є профіцитом? По-перше, у зв’язку з вірогідною відсутністю транзиту наступного року оператору ГТС України знадобиться більше технологічного газу для підтримки сталої роботи магістральної енергосистеми. По-друге, через втрату 80% теплової генерації перед державою стоїть виклик термінового будівництва нових джерел генерації – так званих маневрених та балансуючих потужностей. Відповідно, газова генерація є одним з ключових рішень, яке може допомогти врятувати енергосистему. І тут доречно звернутися до цифр. Наприклад, для впровадження нових потужностей генерації газопоршневих та газотурбінних електростанцій на 1 ГВт знадобиться додаткових 2,3−2,5 млрд куб.м газу на рік, а Україна потребує від 2 до 4 нових ГВт потужності. Тобто — про який профіцит йде мова? Натомість маємо в системі дефіцит, який чомусь ігнорують як стратегічну задачу на наступні 9 місяців. Ще раз окреслю ситуацію: в державі відсутній технологічний газ — незрозуміло, чим будуть підіймати та тримати тиск. Крім того, немає газу і на нову генерацію. І в цьому становищі маємо пропозицію відкрити експорт?
В державі відсутній технологічний газ — незрозуміло, чим будуть підіймати та тримати тиск
Додам до цього ще декілька факторів. Так, сегмент промисловості просів. Проте він поволі набирає обертів, і у 2023 році споживання газу зросло у порівнянні з 2022. Те само — з населенням, яке збільшило споживання на 15%. Це свідчить про те, що українці повертаються з-за кордону, адаптуються та знаходять нові шляхи розвитку у воєнних реаліях. З огляду на все вищесказане очевидно, що скасування заборони на експорт природного газу — це не просто передчасне рішення, це дуже схоже на пропозицію вивозити зерно під час голоду. Так, завжди є варіант вдатися до імпорту. Проте з урахуванням високої волатильності світового ринку газу така стратегія має великий потенціал дуже боляче вдарити по українському бюджету.
Схожі сумніви викликає і пропозиція про введення експортних квот, які видобувники нібито зможуть переуступати трейдерам. На перший погляд, виглядає раціонально — та не в наших реаліях. Адже на початку минулого року ми вже були свідками так званої «картельної змови», коли найбільші видобувні компанії домовилися про суттєве зниження обсягу продажів на спотовому ринку заради створення штучного дефіциту. Водночас афілійовані з ними трейдери отримали нагоду демпінгувати на цінах для окремих бізнесів, у яких вони були зацікавлені. Тому зараз є всі підстави вважати, що з квотами спробують провернути подібну маніпулятивну схему.
Читайте також: Є і хороші новини. У Нафтогазі розповіли, що буде з цінами на газ для населення
В умовах повномасштабної війни, коли питання національної безпеки виходить на перший план, складно розвивати вільні ринкові відносини. Звісно, заборона на експорт — це крайній захід, який викликає незадоволення як української, так і світової енергетичної спільноти. Проте я переконаний, що наразі ще зарано скасовувати це рішення. Натомість варто звернути увагу на інші, менш суперечливі, проте не менш важливі вектори розвитку — такі, як повноцінна експлуатація потужностей українських ПСГ в режимі «митного складу», а також імплементація Gas Release Program та правил і норм Регламенту REMIT.
Читати далі