Том Купер
Австрійський військовий аналітик, спеціалізується на історії бойової авіації
ЗС РФ втратили здатність до проведення великомасштабних механізованих наступальних операцій на оперативному — а отже, і на стратегічному — рівні
Невелике оновлення, щоб відстежити події останніх 48 годин.
Битва за Донбас
У секторі Покровськ-Авдіївка росіяни (тобто 27-та мотострілецька дивізія групи «Центр») продовжують штурм позицій ЗСУ на північний захід від Очеретиного. Вони прорвалися через дві лінії оборони і зараз перебувають безпосередньо на схід від Новоолександрівки. ЗСУ, схоже, завершили ротацію кількох підрозділів і ввели свіжі війська — на захід і північ від місця проникнення росіян. Загалом темпи російського наступу сповільнилися до «звичайної швидкості».
Відео дня
Доброю новиною є те, що, судячи з усього, цим рухом керує 27-та мотострілецька дивізія, а 90-ту танкову було визначено як підрозділ, який відповідає за наступ далі на південь, у районі між Уманським і Нетайловим. Це «добре», бо означає, що група «Центр» уже задіяла той тип підрозділів, від яких можна було б очікувати, що вони «скористаються проривом»: спершу очікуватимуть у тилу, доки інші підрозділи витрачають сили на прорив українських оборонних ліній, а потім «просуватимуться вглиб України», як того вимагає традиційна радянська/російська доктрина.
При цьому (і я повторю це втисячне) це ще одне підтвердження того, що ЗС РФ втратили здатність до проведення великомасштабних механізованих наступальних операцій на оперативному, а отже, і на стратегічному рівні.
Росіяни залишили будь-яку надію «перемогти у війні за допомогою одиночних ударів»
(Звісно, з російського погляду це не має значення: Міноборони РФ давно знає, наскільки погане їхнє становище, і тому ще 2022 року полишили всяку надію «перемогти у війні за допомогою одиночних ударів». Натомість їхня «нова доктрина» — це «1000 голок»: невпинні дрібномасштабні наступи механізованої піхоти. Але це, нарешті, повинні зрозуміти Люди, які потребують свіжого повітря — зокрема, в НАТО в Брюсселі — де балакучі голови все ще базікають про те, що Росія готує війну проти альянсу за «3−4 роки».
(Насправді, це означає, що вони мають спішно перекинути в Україну якомога більше своєї важкої техніки та боєприпасів, бо вони навряд чи колись знадобляться їм самим).
Бахмут. Звісно, ПКС РФ продовжують завдавати ударів по українських позиціях, використовуючи (щонайменше) 150+ плануючих бомб з УМПК на день (знову ж таки: росіяни стверджують, що розгортають 500+ на день). Однак останніми двома днями основною ціллю їхніх авіаударів став Часів Яр, у якому квартали Жовтневий, Новий і Канал зазнали багаторазових авіаударів і артилерійського обстрілу, що тривав близько 12 годин. Зазвичай такі масовані повітряні й артилерійські атаки означають, що гряде масований наземний наступ.
На південь від Часового Яру росіяни також сильно наступали і досягли Сіверського Дінця — Донбаського каналу на північний захід від Іванівського, де ЗСУ намагалися їх зупинити.
Південне Запоріжжя
Мушу зізнатися, що для мене стала несподіванкою звістка, отримана три дні тому, про те, що 141-ша піхотна бригада відійшла від Роботиного і росіяни підняли свій прапор над руїнами цього села. Це сталося внаслідок двосторонньої атаки (із заходу і півдня), розпочатої 27−29 квітня. Мабуть, тиск став занадто сильним для поточних запасів українських артилерійських боєприпасів і FPV-дронів.
Це сумно, тому що ЗСУ заплатили такою кров’ю за взяття цього місця минулого літа…
Переклад NV
Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Читати далі