Чоловіки використовують так званий "вокальний фрай" частіше, ніж жінки, хоча в суспільній свідомості це мовне явище зазвичай пов’язують саме з молодими жінками. Такі висновки суперечать поширеному стереотипу та свідчать про наявність соціального упередження у сприйнятті голосу. Про це повідомляє Ars Technica, пише УНН.
Деталі
Вокальний фрай, або так званий "скрипучий голос", — це характерне зниження тону, зазвичай наприкінці речень, яке особливо асоціюється з манерою мовлення молодих жінок. Класичним прикладом цього явища вважають Брітні Спірс, яка помітно використовувала його у своєму хіті 1998 року "Hit Me Baby (One More Time)", хоча вона далеко не єдина.
Але що, якщо цей популярний гендерний стереотип помилковий? Жанна Браун, аспірантка Університету Макгілла, виявила, що вокальний фрай насправді частіше трапляється у чоловіків, ніж у жінок. Про результати свого дослідження вона розповіла на конференції Акустичного товариства Америки у Філадельфії. За словами Браун, люди просто сприймають його як більш помітний у молодих жінок.
Вокальний фрай — це найнижчий із людських голосових регістрів. Інші — модальний, фальцетний і свистковий регістри. Він виникає, коли голосові зв’язки розслабляються, через що вібрація стає нерегулярною, а під час виходу повітря чути характерне потріскування чи деренчання. Вокальний фрай характеризується дуже низькими основними частотами — близько 70 Гц. Для порівняння, нижня межа людського слуху становить 20 Гц.
Десять років тому повідомлялося про експеримент професора вокалу з Університету Техасу Джона Нікса, який дійшов висновку, що такі співачки, як Брітні Спірс, Кеті Перрі та Леді Гага, використовують вокальний фрай у попмузиці для посилення емоційності.
Неозвучені стилі, як-от класична музика, зазвичай приховують зусилля й передають емоції більш тонко. Підсилені стилі, наприклад популярна музика, навпаки демонструють зусилля як щось справжнє, інтимне, сире, захопливе й емоційне. Фрай може бути одним зі способів передати такі емоції
– сказав тоді Нікс
При цьому вокальний фрай використовують не лише жінки. Його застосовували Джастін Бібер, Тім Стормс (володар світового рекорду за найнижчу ноту, видану людиною) та госпел-виконавці на басу, як-от Майк Холкомб.
Поширення вокального фраю в розмовній мові почало активно обговорюватися у 2010-х роках після дослідження, яке показало, що жінки в Каліфорнії використовують його значно частіше за чоловіків. Інше дослідження 2014 року дійшло схожих висновків: жінки використовували фрай у чотири рази частіше. Такі спостереження фіксували також в Орегоні та на Середньому Заході США.
Люди у середньому закохуються пристрасно лише двічі за життя – дослідження11.02.26, 18:33 • 5562 перегляди
Ще одне дослідження показало, що жінок, які використовують вокальний фрай на співбесідах, сприймають гірше, ніж чоловіків із такою ж манерою мовлення. Наприклад, ведучий This American Life Айра Ґласс казав, що сам часто використовує фрай у подкастах і жодного разу не отримував скарг, тоді як щодо жіночих голосів його колег регулярно надходили негативні листи.
Попри критику методології таких досліджень, ця думка закріпилася в суспільстві.
Лінгвісти називали це прикладом мовної дискримінації, коли критику голосів молодих жінок використовують як непряму форму дискримінації цієї групи
– пояснила Браун.
Вона вирішила провести власний експеримент, щоб перевірити, чи справді існує сильне гендерне упередження щодо вокального фраю.
Браун зібрала зразки мовлення 49 канадців із відкритих джерел та проаналізувала їх за акустичними ознаками вокального фраю: низьким або нерегулярним тоном, спектральним нахилом та співвідношенням гармонік до шуму.
Скрипучий голос більше пов’язаний із низькочастотним шумом, тоді як, наприклад, придиховість — із високочастотним
– пояснила вона.
Результати виявилися несподіваними: чоловіки використовували вокальний фрай частіше за жінок, а з віком його використання навіть збільшувалося.
Тоді Браун провела ще один експеримент. Вона записала свій голос із вокальним фраєм, а потім змінила записи так, щоб ступінь фраю різнився, а стать мовця залишалася невизначеною. Після цього вона запросила 40 учасників, яких навчили правильно розпізнавати скрипучий голос.
Учасники слухали короткі записи, кожен із яких супроводжувався зображенням чоловіка або жінки, після чого оцінювали рівень вокального фраю.
Браун виявила так зване зворотне акустичне упередження: головним маркером для визначення вокального фраю був низький голос, а не стать.
Це показує, що популярний наратив більше відображає соціокультурне упередження, ніж реальність. Тому питання "Чому жінки так часто використовують фрай?" варто замінити на "Чому ми саме так сприймаємо й оцінюємо цей голос?
– сказала Браун.
На її думку, справа не лише в самому голосі. Це може бути пов’язано зі сприйняттям високих і низьких тонів, а також із іншими мовними особливостями, які суспільство стигматизує.
Конфлікт між нашими висновками та повсякденним сприйняттям, де жінок постійно вважають "скрипучішими", свідчить, що це упередження справжнє, але соціально сконструйоване, а не засноване на тому, як жінки реально звучать
– зазначила Браун.
Вона також додала: "Коли жінкам радять уникати вокального фраю заради кар’єри чи соціального сприйняття, відповідальність перекладають на мовців замість того, щоб боротися з упередженнями слухачів. І це завдає реальної шкоди".
Заняття мистецтвом і культурою сповільнюють старіння – дослідження 13.05.26, 09:17 • 3201 перегляд
