Зроблено в Україні

Важливі кроки кожного з нас до економічної самодостатності країни

Уперше надруковано у журналі NV за травень 2024 року. Републікацію заборонено

«Люди не купуватимуть український одяг, ти просто прогориш», — такі слова почула українська дизайнерка від батьків. З того моменту минуло десять років і цю історію вона розповіла мені під час заходу про успішних українських жінок-підприємців. Нині її бренд знають і люблять тисячі українських покупців.

Відео дня

Десятиліттями радянська система нав’язувала стереотип, що імпортне — краще. Впевнена, кожен хоч раз чув історію про чеську стінку чи американські джинси. Торішнє дослідження Gradus показує, що відповідаючи на запитання: бренди яких країн є привабливими через високу якість, українці ставили на перші місця німецькі, американські та британські компанії.

У квітні цього року на замовлення Мінекономіки Gradus знову провели опитування. Позитивна динаміка вражає — 92% довіряють українському виробнику. 87% вважають, що купувати українські товари важливо. Та чи співпадає ставлення на словах із переліком покупок у чеку? На ділі 46% при купівлі надають перевагу українському. Найчастіше купують наші продукти, ліки та засоби гігієни. Найменше — автомобілі, техніку, парфуми, косметику. Для більшості визначальні фактори, які впливають на рішення купити українське — бажання підтримати вітчизняних виробників та економіку.

Підтримка українських виробників має прямий вплив на економіку та наші оборонні можливості у війні. Якщо українські виробники нічого не вироблятимуть і не платитимуть податки, оборонні ресурси зменшуватимуться. І в цьому контексті важливі дві складові — підтримка виробників з боку споживачів і з боку держави.

46% українців при купівлі надають перевагу українському

У випадку споживачів математика дуже проста. Якщо купуєте українське, кошти ідуть у три «корзини» — на зарплату працівника, у бюджет у вигляді податків і як прибуток бізнесу.

Ми провели дослідження із Укрпромзовнішекспертизою й побачили, що купуючи, наприклад, український сир, 70% вартості реінвестуються в економіку. Цей розподіл виглядає так: 42% — заробітна плата, 28% — податки і відрахування у Пенсійний фонд, 20% — прибуток підприємства. Тож купуючи українське, ви по суті, даєте людям зарплату, інвестуєте у розвиток підприємства та у наш бюджет, а отже і у військо.

Для кожного товару цей відсоток повернення грошей у бюджет і на виплату зарплат — різний. У випадку ковбаси — 65%, м’яких меблів — 46%, крему для рук або мийних засобів — 40%.

Чому ці цифри різняться? Відповідь у локалізації, тобто частці української складової в різних товарах. Чим більше української сировини і етапів виробничого процесу відбувається в Україні, тим вищий відсоток від ціни повертається в бюджет. Середній показник локалізації основних споживчих товарів в Україні — 55%. Найменша залежність від імпортних складових у харчовій промисловості та металообробці, найбільша — у легкій промисловості, виробництві побутової хімії та косметики.

Наприклад, у виробництві ковбаси фактично вся сировина — українська, тож ступінь локалізації сягає 85%. А от пошити сукню чи костюм без імпортних складових складніше. Ступінь локалізації у легпромі не перевищує 40%.

Іще один важливий момент — від ступеня локалізації товару залежить частка відрахувань на зарплату. Найбільша частка зарплати у харчовій промисловості, виробництві взуття та будівельних матеріалів — із кожної 1000 грн виручки 360−420 грн йдуть працівникам усього виробничого ланцюга: від постачальника сировини до переробного підприємства.

В опитуванні від Gradus ми запитали українців, від купівлі яких товарів іноземного виробника вони готові відмовитися на користь українського? Більша частина готові повністю віддати перевагу українським книгам, продуктам харчування та прикрасам. Втім доволі високий відсоток тих, хто не готовий відмовитися від імпортних ліків, косметики, парфумерії, одягу, техніки та автомобілів. Тому тут є над чим працювати.

Для цього на ринку має бути вдосталь українського продукту. Причому не тільки для індивідуального споживання, але й для комерційного і державного. Коли підприємство купує фарбувальну камеру, громада — автобус, держкомпанія — трансформатор чи вагон, а ЗСУ — форму для бійців, логіка рівно та сама.

На це і спрямована політика «Зроблено в Україні», яку оголосив президент Володимир Зеленський. Головна ідея дуже проста: в Україні має стати вигідно виробляти, вигідно інвестувати у виробництво і вигідно експортувати товари з доданою вартістю.

Збільшення виробництва стимулюватиметься попитом на українські товари. Політика локалізації передбачає пріоритизацію внутрішніх виробників в публічних закупівлях. Зараз вона розповсюджується на деякі категорії машинобудування, плануємо її розширити на інші цивільні і військові товари.

Збільшуватиме попит на місцеві товари і програма часткової компенсації вартості української сільгосптехніки, яку плануємо розширити в кінці року. А також програма «Шкільний автобус». Іпотечна програма єОселя формуватиме попит на будівельні матеріали і роботи.

Залученню інвестицій в реальний сектор сприятиме доступ виробників до фінансового ресурсу. Цього року збільшено фінансування програми доступних кредитів 5−7−9, буде збільшена кількість грантів на модернізацію і кількість грантів на старт власної справи. Індустріальні парки покращать доступ інвесторів до промислової інфраструктури. А програма підтримки проєктів з великими інвестиціями (від 12 млн євро) пропонує можливість компенсувати через ряд форм підтримки до 30% вкладених інвестицій. Механізми страхування інвестицій від воєнних ризиків додадуть впевненості інвестувати прямо зараз, не чекаючи перемоги.

Тож якщо хочемо стати економічно самодостатніми, докладатися до того, щоб цей величезний механізм працював, маємо усі. Як споживачі — купувати українське, як держава — створювати умови, щоб бізнес міг ефективно працювати, як виробники — продовжувати свою невтомну працю, як би росіяни не хотіли це зупинити. Всю іншу найбільш складну і важливу роботу щоденно роблять хлопці і дівчата в ЗСУ.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі