Автор: Анна Павленко

Через своє невміння вести маневрену війну росіяни не здатні прискорити наступ, утім і ЗСУ не зможе відсунути лінію фронту назад через брак живої сили, стверджує в інтервʼю NV британський аналітик Френк Ледвідж.

Своїм наступом на Харківщину країна-агресор переслідує дві цілі: сформувати сіру смугу та відтягнути українські війська із інших напрямків, переконаний Френк Ледвідж, у минулому офіцер британської військової розвідки, а нині викладач воєнної стратегії та права у Портсмутському університеті.

Відео дня

Ключовою є друга ціль, уважає він, і росіянам удалося її досягти: розширивши фронт, вони «створили дилеми для українського командування». Водночас загарбники здійснили незначні поступові просування в Луганській та Донецькій областях. Утім на всіх ділянках вони рухаються повільно, і так триватиме й надалі, переконаний військовий експерт.

Читайте також:
Українська армія добре згуртована і росіянам не вдасться її розбити, але щоб утримувати фронт, ЗСУ доведеться де-не-де відступати, вважає Френк Ледвідж (Фото:REUTERS/Valentyn Ogirenko) Потрібний здійсненний план перемоги. Британський ексрозвідник — про сценарій війни на пів року вперед і грубі помилки мобілізації

«Чесно кажучи, я ніде не бачу [перспектив] великого прориву, — каже він. — Поясню чому: солдати російської армії не дуже добре навчені, вони не навчені маневреній війні. Отже, маємо війну на виснаження, позиційну війну, а це, як правило, невеликі просування для отримання локальної переваги».

Альтернативою позиційній є маневрена війна, пояснює британець. Втім, для її ведення необхідна злагоджена робота великих підрозділів — артилерії, авіації, інженерних військ та піхоти, які б разом створили динаміку для прориву та просування. Для цього потрібно багато тренуватися, констатує Ледвідж, проте такої можливості загарбники наразі не мають.

«Якщо росіяни спробують [прорватися], їх дуже швидко зупинять, як ми вже бачили на Харківщині, — каже він. — Через необхідність зберегти свою артилерію та підтримку з повітря, вони рухаються дуже повільно.»

В якості історичної аналогії британський аналітик згадує війну Єгипта проти Ізраїля в 1973 році. Тоді єгиптяни склали розважливий план: повільно просунутися на кілька кілометрів вглиб території Ізраїля й там зупинитися. Коли їм це вдалося, вони вирішили зазіхнути на більше, спробували здійснити прорив і прискорити наступ. Утім, не маючи змоги швидко рухатися і водночас зберігати повітряну й артилерійську підтримку, армія Єгипту зазнала поразки. Так само і росіяни на це не здатні, підсумовує Ледвідж.

Читайте також: «Сирський не є кабінетним генералом». Якщо продовжимо війну за посадки, ми її не виграємо — інтерв'ю з членом-кореспондентом RUSI Данилюком

Водночас він припускає, що росіяни можуть відкрити ще один фронт — на Сумському напрямку. Щоправда українці, на його думку, до цього готові завдяки вивченому уроку Харківщини. Бойові дії там довели критичну потребу в належним чином побудуваних укріпленнях та виділенні достатньої кількості людей, які б їх утримали.

На думку британського експерта, до кінця 2024 року ЗСУ триматиме лінію фронту відносно сталою. «Я не бачу перспектив розгрому та безладного відступу української армії. Але й перспектив відсування лінії фронту назад [до кордону з РФ] я теж не бачу, бо для цього ви не маєте достатньо живої сили», — каже він.

І додає: щоб утримувати фронт, ЗСУ доведеться відходити на кращі позиції. Історія доводить, що гнучкість у питанні відступу важлива для будь-якої армії. І в українській вона наразі присутня.

Читати далі