Валерій Романенко
Авіаексперт, провідний науковий співробітник НАУ
Атаки на РЛС направлені на те, щоб зменшити можливості росіян працювати в космосі
Надійшла цікава новина про дальність, а по-друге, про специфічність атакованого ГУР об'єкту — радіолокаційної станції дальнього виявлення цілей Воронеж-М в Орську Оренбурзької області — за 1800 км від українського державного кордону. Відповідаючи на запитання — чи це демонстрація наших можливостей, чи бонус для американців, скажу, що все у світі пов’язане. Чомусь ми зацікавилися станціями космічного зв’язку біля Алушти. Перед цим росіяни запустили супутники в космос, і США запідозрили, що це супутники військового призначення, тобто винищувачі. І зараз я думаю, що ми разом з американцями приділяємо увагу російським системам космічного зв’язку, щоб не було все так стабільно, як вони сподівалися. Щоб вони теж відчували відсутність зв’язку в космосі. Ця відсутність зв’язку і відсутність розуміння, де знаходяться зараз ці супутники, що, власне, і дають радіолокаційні станції, дозволять порушувати російські операції в космосі.
Відео дня https://www.youtube.com/embed/XMe1_NDjmSQ?si=eWZO3MrqyKPKKq5C
Воронеж-ДМ станція в Армавірі була атакована трохи раніше — 24 травня, була націлена трошечки південь і Кримський півострів. А та, що в Оренбурзькій області, взагалі працює на інші сектори. Однак це станції попередження про масовий пуск ракет. Тому виведення їх з ладу має трішечки, так би мовити, подіяти на нервову систему російської протиракетної оборони. Коли вони втрачають можливості моніторити повітряний простір на предмет пуску ракет. От вони почали ядерні навчання, а у відповідь, скажімо так, їм поставили синяк під оком, щоб вони поменше бачили. От така от система. Тож думаю, що вся ця робота більше направлена на те, щоб, так би мовити, зменшити можливості росіян працювати в космосі.
Щоб вони теж відчували відсутність зв’язку в космосі
Французьке видання Le Monde пише, що українські обстріли Криму потрібні для того, щоб позбавити Росію можливості побачити прибуття до України F-16. Однак із цією логікою я не погоджуся. Чим відрізняється F-16 від інших літаків на екрані радіолокатора? Нічим. Для росіян будь-який український літак, що піднявся в повітря, буде F-16. В усякому разі — реакція буде як на F-16. Скажімо так, для радіолокаційних станцій жодної різниці між типами літаків немає. Вони бачать, власне, просто об'єкт в повітрі. А єдине, якщо буде включена пасивна радіолокація, вона може спробувати вирізняти типи літаків за типами, так би мовити, власного випромінювання апаратури, що встановлена на цих літаках. Але дальність їхньої радіолокації не настільки висока, щоб вони змогли побачити, де в глибинних районах України приземлилися перші F-16.
Полювання за російськими С-300 і С-400, які відбуваються не лише в Криму, і атаки на об'єкти космічного зв’язку і в районі Ай-Петрі, і на Судакській трасі, — це придушення протиповітряної оборони. Для цього ми використовуємо Storm Shadow там, де ми можемо їх використовувати. Бо на тимчасово окупованій території Донбасу мінімум важливих об'єктів, по яких можна застосовувати крилаті ракети серйозної дальності. А в Криму там і кораблі топляться, там і по літаках можна вдарити. Ми ж не маємо права західною зброєю бити по російських аеродромах на російській території, а в Криму можемо. І на повну використовуємо ці можливості. Те саме і з протиповітряною обороною. Якщо є можливість, наприклад, діставати російські радіолокаційні станції зенітних ракетних систем ракетами HARM, то дістаємо на тимчасово окупованій території Луганської, Донецької областей. А на більшій дальності в Криму для цього застосовується Storm Shadow і ATACMS. Тобто, нами відбувається раціональне використання типів зброї в залежності від її можливостей.
Повну версію інтерв'ю з Валерієм Романенком слухайте на Radio NV
Читати далі