Через насиченість поля бою ворожими дронами ЗСУ протягом останніх тижнів почали дедалі частіше переправляти найнеобхідніші вантажі в передові окопи на сході України за допомогою великих дронів — таких як Vampire або, як його називають росіяни, «Баба-Яга».
Ці дрони працюють «подібно до служби доставки, яку випробовував Amazon, але з набоями [в якості вантажу] замість зубної пасти», пояснює західним читачам видання The Wall Street Journal. Його журналісти супроводжували під час одного з таких завдань групу з чотирьох українських військових з батальйону безпілотних авіаційних комплексів Ахіллес 92-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ. Місія з поповнення запасів українських передових піхотних підрозділів відбулася поблизу села Іванівське, на Бахмутському напрямку фронту, на початку травня.
Відео дня Читайте також:
«Є позитивна динаміка». Які БПЛА дає держава і чому вороги бояться «Бабу-Ягу» — інтерв'ю з комбатом АХІЛЛЕСу Федоренком
Як розповідають репортери WSJ, спочатку команда отримала шість цинкових ящиків з необхідними припасами у Костянтинівці — найближчому великому місті до цієї ділянки фронту. Скриньки, вкриті захисною пухирчастою плівкою та заклеєні скотчем, були заповнені водою та деякими іншими запасами. На кожному з ящиків була позначка для позиції, якій він призначався.
Так, на одній з позицій українські піхотинці вже протягом 48 годин билися за свій окоп, доки їхні запаси — зокрема й води — не почали скорочуватися. Її залишилося лише на кілька ковтків, а дороги для поповнення ресурсів були фактично заблоковані — вони стали непрохідними через ударні безпілотники. Росіяни перебували лише за 200 метрів від цієї позиції.
«Скільки у вас води?» — запитали по рації українських захисників їхні командири. Солдат із позивним Грінч відповів: «Вистачить ще на один день» — як казав завжди, коли води залишалося хоча б кілька крапель.
Тож група з чотирьох операторів БПЛА, за роботою якої спостерігали журналісти WSJ, мала б дистанційно допомогти військовослужбовцям на цій та кількох інших позиціях.
Ще два місяці тому ця команда з батальйону Ахіллес виконувала здебільшого атакувальні місії з використанням великих дронів, відомих як Vampire за їхні нічні удари. Але тепер дедалі частіше їхньою роботою стає поповнення запасів.
«Кожного разу, коли піхота заходить пішки, це дуже небезпечно — щоразу це артилерійські та мінометні обстріли, — розповідає командир групи з позивним Азимут. — Це [доставка дронами] легший спосіб забезпечувати їх».
Легший, але не без ризику, констатує WSJ. Щоб підняти дрони в повітря, спочатку команда мала дістатися з Костянтинівки до свого бункера за кілька кілометрів від лінії фронту, звідки вони мали працювати. Довелося перетнути відкрите поле, по якому часом б’ють як безпілотники, так і артилерія.
Команда стартувала у сутінках: попереду в бронемашину сіли Азимут з водієм, а решта втиснулися позаду — з ящиками-вантажами та безпілотниками. Це були військові з позивними Малий (інженер БПЛА); Фродо, пілот; та Борсук, пілот-стажер.
Жартуючи і глузуючи одне з одного, українські військові вирушили в дорогу, не оминувши зупинки на каву на старті шляху. Дорогою шипіння внаслідок дії засобів РЕБ, які мають порушувати зв’язок між атакувальними дронами та їхніми пілотами, злилося із транс-музикою, що звучала в автівці.
25-річний Малий запропонував змінити музику. «Звучить так, наче ми збираємось померти», — пожартував він.
Так вони дісталися бункера, облаштованого в схилі пагорба в полях західніше Бахмута — тісного приміщення приблизно 5 м завдовжки, зі стінами з колод, фанерними лавками та порожніми ящиками з-під боєприпасів замість столу.
Невдовзі Азимут вийшов на радіозв'язок зі своїми командирами, які помітили російський окоп менше ніж у 200 м від українських окопів біля Іванівського, яке зараз переважно контролюється російськими військами.
Тож місії з поповнення запасів піхоти довелося почекати: першим завданням команди в той день став удар по ворожих позиціях. Vampire з його шістьма роторами виглядає як півметрова комаха і здатен нести до 9 кг вибухівки, нагадує WSJ. Росіяни намагаються знищити такі дрони різноманітними способами — електронні перешкоди переривають зв’язок, тоді як менші ударні дрони намагаються влучити у «вампірів» або заплутати їхні ротори. За словами Азимута, їхній підрозділ втрачає дрон кожні два дні або близько того.
Інфографіка: NV
Утім, того дня небо було чистим і військовим з батальйону Ахіллес вдалося поцілити за допомогою Vampire у ворожий окоп. Через 15 хвилин польоту дрон досяг цілі: спочатку пілот Фродо скинув пляшку з водою, перевіряючи вітер, а вже тоді — протитанкову міну.
Вибух освітив екран планшета, що транслював зображення з камери в прямому ефірі. «Якщо там хтось і був, то тепер їм п**да», — сказав голос у рації. Команда в бункері ніяк не відреагувала. Лише після того, як безпілотник вдалося повернути неушкодженим назад, оператори БПЛА дозволили собі стримано порадіти.
Далі вони перейшли до свого головного завдання — поповнення запасів піхотинців ЗСУ на передовій.
Коли два місяці тому ця команда з батальйону Ахіллес вперше почала поповнювати запаси за допомогою дронів, вони просто скидали ящики з амуніцією солдатам в окопах. Відтоді вони доставляють все, що тільки здатен підняти безпілотник: набої, ліки, їжу, павербанки, сигарети, частини антен та в одному випадку навіть вогнегасник.
Читайте також:
«Поле бою стало майже прозорим». Як застосування безпілотників у війні Росії проти України «паралізує» бойові дії на фронті — WP
Цього разу солдати найбільше потребували води. Перший вантаж прикріпив до дрона інженер з позивним Малий. У 25 років він найдосвідченіший член команди, оскільки вперше приєднався до армії у 19 і прослужив два роки. Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, Малий залишив свій дім у Маріуполі і свою роботу на металургійному заводі Азовсталь, та вже незабаром воював у піхоті під Києвом. Його мати досі залишається в захопленому Росією Маріуполі, де доглядає за бабусею.
Поки Малий працював з пакунком, над пагорбом гримнула кулеметна черга, потім потужний вибух освітив горизонт. Військовий не звернув уваги, прикріплюючи до вантажу кілька маленьких блакитних сяючих паличок — щоб потім його легше можна було знайти після скидання. До того бували випадки, коли військові на передовій так і не знаходили такі «передачі».
Цього разу вантаж знайшов адресата: оператори побачили, як 29-річний військовий з позивним Грінч, який раніше просив передати воду на передову, вийшов з окопів забрати посилку. У ній було чотири 1,5-літрові пляшки води, кілька енергетичних батончиків, консерви та чай.
У ці дні Грінч провів на бойових позиціях п’ять днів, а повернувшись у більш безпечне місце, згодом поспілкувався з журналістами WSJ.
"Важко переоцінити роль доставки пакунків в такий спосіб, — каже він. — Людям не доводиться ризикувати життям, щоб принести різні речі".
За словами Грінча, до нещодавньої популяризації такого методу поповненням запасів йому якось довелося подолати останні кілометри до окопів з дев’ятьма літрами води. Це суттєво обтяжувало піхотинця, коли йому потрібно було негайно реагувати на небезпеку і падати в пошуках укриття. Тепер він може дозволити собі брати на позиції менше вантажу.
Утім, на фронті небезпечно перебувати навіть кілька хвилин поза окопом, нагадує Грінч. Кількома тижнями раніше один з його побратимів вийшов, щоб забрати пакет із припасами, але не помітив, як російський дрон завис над українським безпілотником Vampire. Ворожий дрон скинув гранату, але промахнувся, солдату пощастило вціліти неушкодженим.
Продовжуючи розповідь про день виїзду з командою військових батальйону Ахіллес, журналісти WSJ розповідають, що того дня вони мали доставити ще п’ять пакунків, окрім підрозділу Грінча.
Хоча бункер, з якого працювали оператори Vampire, був відносно безпечним — на дальньому боці пагорба відносно росіян — небезпека регулярно нагадувала про себе.
Одного разу серія вибухів над пагорбом сколихнула бункер. В інший момент Азимут зупинився на півслові: він почув дзижчання й занепокоївся, що це міг бути російський ударний дрон. Однак згодом визначив на слух, що це український спостережний Mavic. За словами Азимута, ударні дрони «звучать як комарі».
Згодом по радіо прозвучали повідомлення про те, що росіяни влучили в якийсь з українських окопів. Військові ЗСУ в радіоефірі закликали до евакуації поранених.
Оскільки техніка не може доїхати до лінії фронту, пораненим українських захисникам часом доводиться чекати в окопах днями, перш ніж їхні побрати зможуть їх врятувати. Іноді оператори безпілотників скидають знеболювальне та антибіотики, які пораненим побратимам впорскують інші бійці.
«Іноді це спрацьовує. Іноді люди гинуть, — каже Азимут. — Ти чуєш це в прямому ефірі. І після таких ночей тобі так погано».
За зміну чотири оператори Vampire з батальйону Ахіллес провели три удари по позиціях та доставила п’ять пакунків. Місія з доставки шостого пакету була перервана, коли російські війська почали обстріл позицій ЗСУ, до яких прямував дрон. Жодного безпілотника на цій зміні не було втрачено.
Порівняно з хлопцями в окопах, каже Азимут, у нього майже «офісна» робота — він може зупинити свою бронемашину на каву та завершити роботу після ночі.
Коли сонце сходило, командир по рації попросив забрати й підвезти його команду з бункера: «Будь ласка, викличте нам таксі», — жартома попросив він.
Редактор: Інна Семенова Читати далі
