Вікторія Гриб, народна депутатка України, голова Підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки
На початку травня Фінляндію сколихнула надзвичайна подія: місцеві правоохоронці спільно з поліцією Естонії викрили мережу торгівлі людьми. Мігрантів, серед яких були українці, заманювали до примусової праці шляхом насильства та погроз. Іншу кричущу схему викрили в Україні, де жінок продавали в сексуальне рабство за кордон. Подібних випадків насправді чимало. Водночас не всі з них потрапляють до поля зору суспільства та правоохоронних органів. Жертви насильства часто воліють не афішувати халепи, до якої потрапили.
Рятуючись від війни, тисячі українців за кордоном постають перед ризиком трудового та сексуального рабства, а також торгівлі людьми. Часто негідники знаходять «місточок до серця» довірливих біженців шляхом обману та погроз. Так, як це сталося з українцями у Фінляндії.
Від моменту російського вторгнення у лютому 2022 року, кількість випадків торгівлі людьми суттєво зросла. За даними ОБСЄ, від початку війни пошуки в Інтернеті сексуальних послуг та порнографічних зображень українських жінок і дітей зросли на 600 відсотків.
Дослідження, проведене торік Міжнародною організацією з міграції (МОМ), засвідчило неабияку уразливість українців. З'ясувалося, що 27% респондентів погодились би прийняти хоча б одну ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном. 13% за кордоном та 9% в Україні готові працювати у замкнених приміщеннях без змоги вільно залишити робоче місце. 4% готові вiддати роботодавцю телефон чи iншi речi. Є й ті, хто готовий вiддати роботодавцю свiй паспорт.
За оцінкою МОМ, майже 300 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Потенційних жертв здебільшого заманюють брехливими обіцянками. Нерідко до вербування українців причетна організована злочинність. Втрата роботи і доходу внаслідок війни, обмежені можливості забезпечити головні потреби внутрішньо переміщених осіб, біженців та постраждалого від війни населення значно посилюють ризики.
Наприкінці червня у Варшаві відбувся міжпарламентський пленум, головними питаннями якого стали виклики, пов’язані із загрозами сучасного рабства для українських біженців. До участі запросили представників ОБСЄ та парламентаріїв з тринадцяти європейських країн – Болгарії, Чехії, Естонії, Ірландії, Італії, Латвії, Литви, Молдови, Чорногорії, Польщі, Румунії, Великобританії. Я долучилася від парламенту України.
За підсумками пленуму народилося комюніке, яке окреслює основні пріоритети в роботі щодо запобігання торгівлі людьми в умовах масових міграційних потоків.
Перше і головне – це посилення законодавчої відповіді на ризики торгівлі людьми для українських біженців. До національних законодавств мають бути внесені зміни задля гарантування довгострокової індивідуальної допомоги жертвам торгівлі людьми та примусових депортацій.
По-друге, необхідно створити робочі групи щодо обміну передовим досвідом та технологіями, щоб не лише окремі особи, але й держави стали стійкими до протидії торгівлі людьми. Швидкий обмін інформацією на національному та міжнародному рівнях має вирішальне значення.
По-третє, варто встановити чіткі процедури швидкого обміну інформацією про людей, які шукають захисту, особливо дітей, зареєстрованих у країнах транзиту та призначення, а також про місце їхнього проживання, щоб запобігти їх зникненню та зменшити їхню вразливість до торгівлі людьми.
Варто подбати, щоб національне законодавство дозволяло швидкий обмін інформацією між суб’єктами боротьби з торгівлею людьми для коригування протидії відповідно до тактики торгівлі людьми, котра постійно змінюється.
Окремий пункт – заклик до світу докласти усіх можливих зусиль для припинення геноциду проти українців, а також видачі російських паспортів дітям, забезпечити їх повернення додому, а винних притягнути до відповідальності.
Упродовж багатьох років разом із колегами з парламентів європейських країн, профільними фундаціями та громадськістю ми працюємо над пошуком ефективних механізмів розв’язання проблеми сучасного рабства. Разом із членом Палати лордів британського парламенту Джоном Рендаллом та Робіном Філіпсом з Фонду боротьби з торгівлею людьми торік ми заклали підвалини подібної співпраці між Україною та Великою Британією, яку варто продовжувати на найвищому державному рівні.
Окреслені проблеми об’єднують все більше парламентаріїв-однодумців з різних країн Європи. Попри це ми все ще потребуємо довгострокової підтримки. Особливо українці, які через обставини змушені шукати захисту за кордоном. Водночас маємо зробити усе, аби українці мали можливість залишатися і працювати саме вдома, в Україні.
P.S. В Україні діє державна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми за номером 15-47. Лінія екстреної допомоги в ЄС — 112.
