Всеукраїнська рекламна коаліція протягом 20 років відзначає найкращих у рекламній індустрії. Одержати премію Ярослава вийшла його дружина Олена Ведмідь, яка очолила Postmen після його раптової смерті 10 лютого 2024 року від зупинки серця.
Ярослав Ведмідь протягом своєї кар'єри значно вплинув на український ринок реклами. Його креативність, інноваційний підхід та відданість справі залишили по собі спадщину, яка й далі надихатиме нове покоління рекламістів.
Відео дня
Завдяки неординарним комунікативній агенції Postmen вдалося реалізувати потужні проєкти для відомих брендів і соціальних проектів. Серед них Буковель, Нова Пошта, Uklon, Kormotech, Ковальська, Дарниця, UNICEF, Планета кіно, Міністерство культури, Фонд Музею Голодомору.
Ось кілька прикладів знакових проєктів Ярослава Ведмедя та Postmen:
Комунікаційна кампанія «Леся Українка: 150 імен»
До 150-ліття Лесі Українки агенція Postmen запустила глобальну комунікаційну кампанію, яка дозволила ребрендувати літературну класикиню та зробила її головною селебріті року. Метою ребрендингу було витворити нове сприйняття поетеси, позбавлене стереотипів, насаджених радянською владою.
Фото: Postmen
До запуску кампанії було розроблено динамічну айдентику, що складалася зі 150 унікальних лого, та оформили її у диджитал-брендбук, який виклали у вільний доступ. Айдентика від Postmen стала частиною всіх подій уряду до 150-річчя поетеси, а також отримала друге життя у фешн-колекції та ювілейному тиражу поштових марок від Укрпошти. Центральною подією стала виставка в Українському домі.
«Радянський Союз фольклоризував і знецінював українських митців, просуваючи за кордон усе російське. Тому сьогодні наша культура потребує переосмислення. Ми розпочали з видатної поетеси Лесі Українки, перетворивши річницю від її дня народження на перевідкриття. Ідея виринула з листів, у яких Леся вигадувала собі численні імена. Тож ми вирішили відзначати не 150 років, а 150 імен Лесі Українки», — писав Ярослав Ведмідь.
Національна виставка «Світ Сковороди»
3 грудня 2022 року Україна відзначала 300 років від дня народження мислителя та письменника Григорія Сковороди. У той час уся країна опинилася на межі повного блекауту через постійні російські обстріли. Як у таких екстремальних умовах гідно відзначити ювілей Савича?
Фото: Postmen
«Як 300 років тому, так і сьогодні світло свободи прорізує темряву. Тож ми підготували та провели першу виставку, що не боїться блекауту… Протягом 8 днів близько 1 150 м² виставкового простору в Українському домі наповнилося світлом і сенсами», — сказав про цей проект Ярослав Ведмідь.
Були реалізовані унікальні світлові рішення, живі музичні виступи, ексклюзивні «темні» екскурсії у світлі свічок і ліхтариків із літературним критиком Євгенієм Стасіневичем, майстер-класи зі створення коміксів і багато іншого. А брендинг та мерч «Світу Сковороди» став популярним відразу після свого виходу.
Світ Сковороди в експозиції втілений як сад зі стежками-орієнтирами, які знайомлять відвідувачів з різними контекстами, пов’язаними з філософом. Центром експозиції стала вціліла статуя Сковороди зі зруйнованого російськими обстрілами національного музею в селі Сковородинівка. Біля неї були зони з VR-окулярами, завдяки яким можна було віртуально відвідати музей Сковороди — до та після влучання російських ракет.
До 30-річчя Незалежності України спільно з Міністерством культури та Держмистецтв Postmen створили виставку-досвід «Земля: неймовірна Україна», яка проходила з 18 по 24 листопада 2021 року на території київського ВДНГ.
«Святкування ювілеїв, як-от тридцятиріччя Незалежності, — це не лише про зовнішню ефектність. Починаючи роботу над виставковим проєктом для Міністерства культури і Держмистецтв, ми постали перед питанням „Що ж робить Україною неймовірною?“. Наша відповідь — земля. Тож ми розуміли, що виставка мала бути як ефектною, так і глибокою — такою, що емоційно та яскраво оповідає про складне», — розповідав Ярослав Ведмідь.
Фото: Postmen
Інноваційний інтерактивний формат пропонував відвідувачам активувати п’ять органів чуття в п’ятьох блоках, щоби переосмислити сенси та значення землі в житті українців. Кожен блок — окремий пересувний модуль-контейнер з інтерактивними об'єктами й інсталяціями. За задумом, саме таке рішення робить культурний проєкт — виставкою-досвідом та формує його потенціал.
Помаранчева стрічка
Ярослав Ведмідь займав проактивну позицію, яка базувалась на принципах українськості та патріотизму. Він є засновником громадянської ініціативи «Помаранчева стрічка», яка зробила офіційний колір опозиційної кампанії Віктора Ющенка 2004 року самодостатнім і потужним елементом агітації та сприяла виникненню руху «Помаранчева революція».
У жодному релізі блоку Віктора Ющенка Наша Україна того часу не вживався прикметник «помаранчевий», штаб не подавав ознак, що збирається виводити колір як найпростіший спосіб самоідентифікації позиції виборця.
Зранку в понеділок 25 жовтня 2004 року був підготовлений текст, у якому пропонувалося всім прихильникам Віктора Ющенка виявити свою громадянську позицію. Там був цілий набір дій різного ступеня активності — від помаранчевого соку в руках до помаранчевої стрічки на рукаві чи вікні квартири. Опоненти Ющенка спочатку глузували з помаранчевої символіки. А потім і собі запозичили її, проте синьо-білий колір Партії регіонів не став популярним.
«У нашому тексті говорилося про мету — змінити враження про електорат Ющенка, яке тоді широко насаджувалося ЗМІ (як про маргінальних престарілих націоналістів і хуліганів) і показати, наскільки широкою є підтримка кандидата. Я надіслав цей текст своєму товаришеві Максиму Саваневському, і він запропонував перекласти його російською. І ми його розповсюдили через електронну пошту і в інтернеті.
Вже через годину я отримав кілька пересилок цього ж таки листа. А увечері, коли моя сестра прийшла додому з помаранчевою стрічкою на сумці і розповіла, що їй прислали такий лист, я зрозумів, що ініціатива влучила в яблучко.
Ми ж конспірувалися і нікому (ні батькам, ні в офісі) не казали про нашу роль в цьому процесі. Я сам почепив стрічку на портфель лишень в середу", — розповідав пізніше Ярослав в інтерв'ю для УП «Люди, які створили стиль революції».
Зерна Правди
Фонд Музею Голодомору та агенція Postmen створили концепцію краудфандингової платформи «Зерна правди», яка має на меті згадати та відродити пам’ять про кожного загиблого під час Голодомору-геноциду 1932−1933 років. Це благодійна платформа, де кожен може зробити внесок і долучитись до творення Музею.
Як зазначав Ярослав Ведмідь, «Сайт zernapravdy.org проєктувався як онлайн-продовження експозиції і місії Музею Голодомору — документуючи і візуалізуючи масштаби злочину радянського режиму проти українців. Всі ці матеріали зрештою мають стати основою для засудження комуністичного тоталітаризму і сталінізму за аналогією з Нюрнберзьким процесом над фашизмом».
Ідея проєкту полягає в тому, щоб вшанувати кожну жертву Голодомору поіменно, повернути пам’ять про кожну конкретну людину, а не знеособлене число 4−7−10 чи 14 мільйонів жертв. Люди не спроможні осягнути такі великі цифри, але можуть відчути кожну окрему трагедію.
«Leica, що бачила Голодомор»
У 2022 році Postmen став креативним партнером проєкту «Leica, що бачила Голодомор». Вперше в Україні та світі було представлено фотокамеру австрійського інженера Александра Вінербергера. У 1933 році за її допомогою він фіксував кадри Голодомору на Харківщині.
Унікальністю виставки також є альбом із фотографіями Голодомору, що зберігся попри цензуру радянської влади. Другий його примірник знаходиться у Віденській бібліотеці. Тож у світі існує всього два примірники цього альбому. На експозиції продемонстрували друковані праці, листи та публікації Александра Вінербергера про його життя в СРСР та Україні. Мультимедійним доповненням виставки була анімація про історію цих фото: як вони були вивезені до Європи, вперше оприлюднені, яку роль зіграли в доведенні правди про Голодомор та як стали найвідомішими фото про геноцид українців.
Ban Russia
Під час війни в Україні Ярослав Ведмідь разом з Postmen працював проти російської пропаганди. У 2022 році одним з напрямків діяльності була кампанія Ban Russia, що закликала світові бренди покинути ринки Росії.
Після повномасштабного вторгнення багато брендів продовжили роботу в Росії. Тож Postmen вирішив звернутися до цих компаній лише з одним повідомленням: забанити країну-агресора. Ідея комунікаційної кампанії була в тому, щоб показати, як війна перетворює рекламні слогани на криваві й агресивні гасла. Заробляння грошей на тлі руйнувань і терору мирних жителів — не найкраща креативна ідея.
Postmen креативно переосмислював слогани відомих світових брендів, робив нові дизайни на основі фотографічних свідчень злочинів Росії та публікував у соцмережах. Основним каналом комунікації були Stories і публікації в Instagram, де відмічали корпоративні сторінки, щоб привернути увагу PR-відділів корпорацій і спонукати їх вийти з території країни-загарбника.
Читайте також: 
Ярослав Ведмідь Білий прапор для спонсорів війни?
Для видання NVЯрослав також підкреслював важливість бойкоту російського бізнесу: «Всі компанії, що продовжують працювати в росії, повинні відчути вакуум навколо себе — відмову від ділової співпраці з боку колишніх партнерів і підрядників і бойкот з боку споживачів. За інших умов, нам треба викинути „білий прапор“ поразки і визнати, що український бізнес, політики і громадяни не мають права нічого вимагати від світового співтовариства — ані санкцій, ані ембарго, ані виходу з росії і відверто визнати, що ми також тут за business as usual».
Postmen керується і надалі цими принципами та декларує, що ніколи не буде співпрацювати з компаніями, пов’язаними з Росією.
Мільйон на дрон
Раз на рік у комунікаційній агенції Postmen виникає креативна дитяча агенція Postmen Kids. На День святого Миколая компанія має власну зимову традицію — організовувати дитяче свято Postmen Kids Day. Діти співробітників, брати і сестри, племінники і племінниці приходять в офіс, щоб дізнатись, чим займаються їхні рідні дорослі цілими днями. На івенті діти мають змогу не просто розважитися, а ще й відчути себе справжніми працівниками рекламної агенції та створити власний продукт.
Щороку Святий Миколай приходить до агенції Postmen Kids з проблемою та клієнтським брифом. Він звертається по допомогу для розв’язання актуальних питань — чи то вирубка лісів, чи брак комунікацій між людьми, чи пандемія.
Фото: Postmen
У 2023 році війна в Україні стала новою буденністю, коли діти чітко розуміють, хто ворог і що потрібно робити. Тож, до Postmen Kids разом з Миколаєм завітали українські музиканти — Олександр Положинський та Іван Марунич, автор популярної серед молоді пісні «Пес Патрон». Тож діти разом з дорослими вирішують написати пісню з закликом до українців донатити і наближати перемогу. Діти готові відмовитись від частини різдвяних подарунків і віддати кошти на дрони для того, щоб війна закінчилась якомога швидше. Так народилась пісня «Мільйон на дрон» — за один вечір у Postmen разом з музикантами і Postmen Production були написані слова, музика та знятий кліп.
За перші десять днів діти зібрали на дрони 1 000 000 гривень і закупили 50 fpv-дронів для ЗСУ. Але на цьому не зупинились. За кілька місяців був зібраний ще один мільйон та придбано ще 50 дронів, які вже працюють на фронті за призначенням.
Колекція фотокниг та арт-буків
Ярослав був людиною, яка захоплювалась справою зі всією пристрастю. Так, почавши збирати у 2004 році фотокниги, перші книги він купував на Петрівці в Києві. Ярослав з часом зрозумів, що хоче зосередитись на японській фотокнизі. За 20 років він сформував одну з найкращих колекцій фотокниг, про що розповідав на відеолекціях та книжкових фестивалях.
Японська фотокнига — це окремий особливий всесвіт, який мав вплив на розвиток фотомистецтва у різних країнах. Такі імена, як Дайдо Моріяма, Нобуйосі Аракі, Масахіса Фукасе, Такума Накахіра були для Ярослава надзвичайно важливими. Його приваблювала відмінність японських фотокниг — їхній висококонтрастний друк, безпредметність, глибока філософія та ідейність.
Для того, щоб краще розуміти японську фотокнигу, у 2020 році він почав вивчати японську мову — одну з найскладніших мов у світі. Під впливом творчості Масахіса Фукасе та його фотокниги «Ravens» Ярослав захопився фотографуванням ворон, які стали символом самотності людини.
Ярослав відвідав Японію шість разів. Переважно їздив туди, маючи дві мети: мистецькі музеї та книжкові магазини, а також катання на сноуборді, що було ще однією його пристрастю. З кожної поїздки він привозив нові екземпляри до своєї колекції.
Проєкт «Postmen Mont-Blanc», або Сила маленьких кроків
Гори завжди займали важливу частину життя Ярослава, і він щедро ділився своїм ентузіазмом з командою. Традиційними в Postmen є щорічні походи в Карпати. Але найбільш амбітний корпоративний проєкт Postmen — це підйом на Монблан, найвищу гору Європи.
Ярослав сам неодноразово бував на вершині Монблану. У 2019 році він також році брав участь у UTMB — забіг навколо Монблану на 171 км, який проходить по трьох країнах Європи — Франція, Італія, Швейцарія — і куди допускаються лише треновані спортсмени. Для участі у такому змаганні потрібно мати підтвердження своїх спортивних досягнень.
Бажання підняти свою команду на найвищу гору Європи прийшло до Ярослава раптово і стало мрією, яку він хотів реалізувати будь-що. Це вдалось зробити з третього разу. Крім самого Ярослава, піднялось лише двоє співробітників Postmen. Вони мали таке саме гостре бажання досягнути мети, а також тижні тренувань з бігу та скелелазіння.
Ще одним проєктом, який Postmen реалізував для свого клієнта, ритейлера туристичного спорядження Gorgany, — це Еверест вдома. Під час пандемії ковіду, коли кордони були закриті, а люди ізольовані у себе вдома, Ярослав запропонував ідею — піднятись на Еверест, не виходячи з квартири чи будинку.
Postmen і Gorgany організували справжні змагання, де учасником міг стати кожен бажаючий. Щоб приєднатися, потрібно було зареєструватися та розпочати своє 8842-метрове сходження, використовуючи будь-які предмети під рукою, на які можна піднятися. А потім усе це зафільмувати й опублікувати.
Кампанія миттєво стала вірусною та спричинила численні публікації в медіа. І, як результат, у 2020-му Еверест підкорило аж 60 українців, що у 2,5 раза більше, ніж будь-коли до того. Як і на будь-яких інших змаганнях, тут були переможці, призи і медалі. А також чисельні нагороди на рекламних фестивалях.
Ярослав запалював і себе, і інших людей навколо себе тим, що приносило насолоду від кожного моменту життя. Біг був одним з його інтересів. В Postmen Ярослав організував біговий гурток, який продовжує існувати і далі. Щоправда, у 2024 році він встиг трансформуватись у гурток Ironwomen — тепер співробітниці Postmen готуються до трьох дисциплін — біг, плавання та вело.
Ярослав пропагував мистецтво маленьких кроків. Він вважав, що можна досягнути будь-чого, якщо щодня докладати зусилля. Ультрамарафон — це забіг на довгу дистанцію, де потрібно правильно розраховувати свої сили та щосекунди робити крок до своєї мети.
Це був основний принцип Ярослава Ведмедя, яким він керувався і в роботі, і в спорті, і в інших сферах життя. Всі обмеження — лише у нас в голові, вважав Ярослав. Тому ми самі здатні їх подолати. За цими правилами агенція Postmen живе і далі, продовжуючи справи, які розпочав Ярослав Ведмідь, створюючи нове, ставлячи недосяжні на перший погляд цілі та досягаючи найвищих вершин.
Ярослав Ведмідь вірив, що реклама може не лише продавати продукти, але й змінювати світ на краще.
Автор — Олена Ведмідь, СЕО Postmen.
Редактор: Тетяна Буденко Читати далі
