Автор: Кіра Борисіхіна
Дослідники з кількох провідних університетів та інститутів об'єдналися, щоб врятувати аравійського леопарда, який перебуває на межі зникнення.
Читайте також:
Це для справи. Уряд Японії відстежуватиме ведмедів за допомогою штучного інтелекту
Керівники проєкту з Інституту охорони та екології Даррелла (DICE) при Кентському університеті, Університету Східної Англії (UEA), Університетського коледжу Лондона (UCL), Університету Ноттінгем-Трент (NTU) та Королівського дивану Суду в Омані провели ретельне дослідження у віддаленому гірському масиві Дофар на півдні Оману. Метою було визначити кількість диких леопардів, що залишилися, і вивчити можливості їхнього порятунку.
Відео дня
За допомогою фотопасток і аналізу ДНК дослідники виявили, що в Омані залишився лише 51 дикий леопард, розділених на три ізольовані та генетично збіднілі субпопуляції. Однак аналіз показав, що леопарди, яких утримують у неволі, мають значно вищу генетичну різноманітність, особливо особини з Ємену. Ці генетичні ресурси можуть зіграти ключову роль у відновленні дикої популяції через процес, званий «генетичним порятунком».
Читайте також:
Ми все ще мало знаємо про планету. Вчені знайшли десятки нових видів біля берегів Острова Пасхи
Генетичний порятунок передбачає введення в дику популяцію особин, вирощених у неволі, з високим рівнем генетичної різноманітності. Це допоможе знизити рівень інбридингу і поліпшити генетичне здоров’я популяції. Дослідники наголошують на необхідності ретельної оцінки ризиків, пов’язаних із можливим введенням інших небажаних мутацій із популяції в неволі.
У своєму дослідженні, опублікованому в журналі Evolutionary Applications, вчені використовували передові генетичні та комп’ютерні моделі для аналізу ДНК аравійського леопарда і оцінки його ризику зникнення. Професор Джим Грумбрідж, який керував дослідженням, пояснив, що вони збирали випорожнення леопардів по всьому гірському хребту Дофар, витягували з них ДНК і аналізували її за допомогою мікросателітних маркерів для кількісної оцінки генетичної різноманітності.
Доктор Хаді Аль Хікмані з Королівської комісії Ал-Ули в Саудівській Аравії зазначив, що єдиний спосіб спостерігати за цими невловимими тваринами в дикій природі — це встановлення фотопасток і збір їхніх екскрементів для аналізу ДНК. Це підтверджує рідкість і важливість кожного знайденого леопарда.
Томас Бірлі, дослідник з UEA, який розробив комп’ютерне моделювання, наголосив, що використання генетичної інформації дає змогу спрогнозувати найкращий план генетичного порятунку, щоб забезпечити довгострокову виживаність цього виду.
Професор Кок ван Остерхаут з UEA додав, що всі дикі особини пов’язані між собою і походять від невеликої кількості предків, які пережили демографічну кризу. Це робить популяцію вразливою до інбридингу і генетичних навантажень. Генетичний підбір може пом’якшити ці проблеми, але вимагає обережного підходу, щоб уникнути внесення нових небажаних мутацій.
Учені сподіваються, що їхня робота допоможе відновити популяцію цієї рідкісної великої кішки.
Читати далі
