Віталій Портников

Віталій Портников

Журналіст

Інавгурацію Володимира Путіна цілком можна назвати «другою військовою» — якщо згадати про інавгурацію 2018 року, що відбулася за кілька років після окупації та анексії Криму

Звісно, прискіпливий спостерігач може заперечити, що всі інавгурації Путіна так чи інакше відбувалися після воєн і репресій — війни в Чечні та війни в Грузії, знищення незалежних медіа та ліквідації ЮКОСа… Кожен новий термін був справжнісіньким посиленням самовладдя та агресивних намірів російського президента і його найближчого оточення.

Відео дня

І, тим не менш, саме інавгурація 2018 року продемонструвала, що ситуація в Росії і навколо неї безповоротно змінилася, — пише Віталій Портников для Крим.реалії.

Уся політична програма Путіна була тоді вибудувана навколо «кримського» порядку денного і «збирання» земель. Допущені до виборів головні уявні опоненти вперше навіть не намагалися імітувати незгоду з президентом, але, навпаки, з готовністю підтримували окупацію Криму. Ба більше, самі президентські «вибори», що вперше проводилися в анексованому Криму, російська влада сприймала як «другий референдум» про приєднання півострова.

Путін тоді «отримав» у Криму 92% голосів виборців, а міжнародне співтовариство — і, зрозуміло, Україна — легітимності «виборів» президента в Криму не визнало.

Щоб Путін опинився біля розбитого корита, Росія повинна програти війну

У 2018 році могло здатися, що Росія вже пройшла точку неповернення і з погляду територіальних претензій до сусідів і рівня авторитаризму перебуває на самому дні. Зараз доводиться визнати, що між авторитаризмом і тоталітаризмом є та очевидна різниця, яку не помітиш, поки не опинишся в тоталітарній епосі.

У 2018 році ще обговорювали питання про недопуск до президентських виборів Олексія Навального, як «ліберального спойлера» влада висунула Ксенію Собчак, у виборчому бюлетені був навіть Григорій Явлінський.

У 2024 році Навальний загинув у колонії, про участь у виборах навіть таких «нестандартних» кандидатів, як Собчак або Явлінський, і мови немає, головний «альтернативний» опонент Путіна з «Нових людей» Владислав Даванков підтримує війну. Та й самі «вибори» в Криму — вже другі — відійшли ніби на наступний план порівняно з «виборами» на окупованих територіях материкової України, великою війною, анексією нових територій.

Якщо Росія 2018 року була «посткримською», то Росія 2024 року, впевнений — це Росія війни. І саме в такій Росії складав свою чергову присягу Володимир Путін.

Звичайно, на цьому тлі дуже хотілося б зрозуміти, якою стане його інавгурація 2030 року. Багатьом, упевнений, звичайно ж, дуже не хочеться, щоб вона взагалі відбулася. І Путіну, до речі, теж не хочеться. Він узагалі більше не хоче залишатися президентом Росії. Путінська кар'єра — як казковий сюжет. «Злиденна баба» з КДБ, яку «золоті рибки» з Кремля зробили «столбовою дворянкою», «випадковим» президентом Росії, тепер хоче стати «володаркою морською» і відновити Радянський Союз.

У 2030 році Путін, гадаю, хотів би складати присягу як глава нової союзної держави, а в першому ряду на своїй церемонії він хотів би бачити не керівників російського парламенту й уряду, а голів «союзних республік», які відмовилися від суверенітету і «повернулися в рідну гавань». Як Крим.

Для того, щоб такої інавгурації не відбулося, щоб Путін опинився біля розбитого корита, Росія, упевнений, повинна програти війну з Україною і відмовитися від подальших спроб перегляду післявоєнних кордонів і ревізії міжнародного права. В іншому разі ситуація погіршуватиметься з кожним роком і в 2030 році ми ризикуємо побачити не шосту чергову інавгурацію Володимира Путіна, а Третю світову війну.

Опубліковано з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101. Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі