Том Купер

Том Купер

Австрійський військовий аналітик, спеціалізується на історії бойової авіації

Ще більше відповідей на ваші запитання

Першу частину відповідей читайте тут

1. Як ви оцінюєте цю війну: як регіональний конфлікт між Україною і Росією, як проксі-війну між Росією і НАТО або як війну за світове панування, яка вже назріває, між Китайською Народною Республікою (КНР) і США? Чи впливає така оцінка на ваші судження про конкретну політику задіяних сторін?

Відео дня

Я насамперед розумію цю війну через призму російського Генштабу: як продовження політики Путіна іншими засобами. Кілька разів за останні 20 з гаком років Путін ясно говорив, що Росія перебуває у стані війни з усім Заходом (і особливо зі США). По-друге, я розумію це як війну Путіна на знищення України: для нього абсолютно неприйнятне існування України (принаймні, як окремого від Росії суб'єкта).

Далі, я бачу цей конфлікт як такий, під час якого Україна змушена була усвідомити, що вона повинна повністю (заново) утвердитися як незалежна від Росії: як суверенна країна зі своєю історією, традиціями, мовою, політикою і майбутнім. І вона має нав’язати такий спосіб мислення не тільки росіянам, а й своїм «західним союзникам». Таким чином, я розумію цей конфлікт як «остаточну версію війни за незалежність України».

Іншими словами: я не розглядаю цей конфлікт з типово західноцентричного погляду (здається, Марк Галеотті назвав це «західним нарцисизмом»), і тому не можу розглядати його як «проксі-війну». Це «проксі-війна» тільки для тих, хто вважає, що українці не мають власного розуму (або є своєрідними «введеними в оману росіянами»), що з ними грають зовнішні сили, змушуючи їх відокремитися від Росії: для тих, хто розглядає цей конфлікт як війну, що ґрунтується на якійсь зловісній змові. Я вважаю такий спосіб мислення відверто дурним, безумовно примітивним і, безумовно, помилковим.

З моєї точки зору, ситуація така сама, як у Лівії або Сирії початку 2010-х років:

Читати далі