Володимир Огризко
Український дипломат, міністр закордонних справ України (2007−2009)
Я дивився інаугурацію Путіна з науковим інтересом і робив це не без зацікавленості, скажу чесно. Бо мені хотілося порівняти те, що колись відбувалося в Росії, з тим, що відбувається зараз
Тож ця інаугурація, була, на мою думку, блідою версією коронації на царство. Я бачив коронацію самотньої дуже внутрішньо нещасної людини, яка живе в своєму абсолютно відірваному від інших світі. Яка не ступає ногами на грішну землю. Яка навіть від своїх бояр і то відгороджена якимись мотузками у великих кремлівських хоромах. Особисто у мене було відчуття втраченості для цієї людини — от людина є, і водночас її нема. Ось таке було у мене доволі сумне відчуття від того, що я бачив. Особливо, проходки по цих довжелезних коридорах Кремля, потім похід по Георгіївській залі. Одним словом, все це настільки убоге…
Відео дня
Але, що цікаво, це «заходить» московитам, вони від цього кайфують. Це ж класно — це їхній цар, їхній вождь, і він такий величний. І ось тобі і люди, і коні, і попи, — все це так красиво. Знаєте, це справді мене весь час підштовхує до думки, що він казав про «страну-цивилизацию». Воно справді таки схоже на те, що це якась окремішня, абсолютно окремішня від здорового глузду цивілізація. Тобто, це цивілізація патріархального, далекого, дикого минулого. До речі, Путін вжив цікавий термін — народозбереження. Я якраз подумав про півмільйона загублених уже за два роки московитів. Думаю, що це класна форма «народозбереження» — через протилежну дію. Тобто, такий Джордж Орвелл в дії.
Але я отримав і дуже позитивне враження, з одного боку. Бо наші висновки колег центру дослідження Росії, все ж таки, відповідають дійсності: іде тотальна деградація. А з іншого боку, такий сумний, суто людський елемент і враження, від того, що побачив на екрані.
Це промова одного кадебіста до іншого кадебіста
Патріарх Кирило, глава РПЦ, побажав Путіну залишатися при владі до «скончания века», це буквально цитата, а ще він його благословляв на грізні, але не популярні рішення. Коли я почув це, то подумав, що це промова одного кадебіста до іншого кадебіста. Цей кадебіст в рясі говорив те, що розраховано вже на внутрішню російську аудиторію, мовляв, треба йти на жертви. Це все підготовка народонаселення до того, що треба класти своє життя на алтар перемоги. Це таке некрофільство, що переводиться в розряд державного мислення. Тобто ти повинен померти. Твоя головна функція — не творити, не робити щось позитивне. Твоя головна функція — померти заради держави. І от це, мені здається, виходить потужним наративом на російську медійну авансцену. Я думаю, що ми будемо це чути все більше і більше і у пропагандистів за камерами. Я лише нагадаю, що після цієї інавгурації Путін отримав право бути при владі 6 років — до 2030 року. Ну, але, можливо, до «скончания века», як от побажав йому патріарх Кирило. Та, мені здається, може бути так, що «скончания века» може закінчитися значно швидше, бо закінчитися життя може по-різному. Ніхто ж не знає, як там Богом записано.
На цю церемонію прибуло аж 6 представників європейських країн: Франція, Угорщина, Словаччина, Греція, Мальта і Кіпр. Навіщо вони туди приїхали? Бо у кожної країни свої власні інтереси. Відносно Франції, думаю, що, Макрон зацікавлений зараз в дуже короткостроковій перспективі. В тому, щоб те, що має відбутися в липні в Парижі — Олімпійські ігри — пройшло максимально спокійно, без жодних терактів, щоб не було того, що може зіпсувати імідж Франції як приймаючої країни. І він про це говорив з Сі Цзіньпіном. І він цим сигналом дає Путіну зрозуміти, мовляв, добре, я готовий знизити риторику, але не роби тих речей, чим займаються твої посіпаки по всій Європі.
Читайте також: 
Віталій Портников Шоста інавгурація чи Третя світова? Ким бачить себе Путін у 2030 році
Відносно Угорщини і Словаччини, думаю, нічого пояснювати не потрібно. А те, що стосується трьох середземноморських країн, тут чистий економічний інтерес і деяка економічна залежність від Росії. Ну, і ці країни зробили невеличкі паси в бік Путіна. Ось Греція — танкерний флот. Це дуже серйозний елемент доходів для грецького бюджету. Ну, Кіпр — давно відома країна, яку заполонили російські переселенці, їх там, мабуть, стає більше ніж самих кіпріотів. Відносно Мальти, чесно кажучи, для мене це була така собі невеличка сенсація, хоча там так само, ми знаємо, що Мальта роздавала золоті паспорти, і в основному ними користувалися росіяни. Так що, бачите, тут є немало таких, можливо, з нашої точки зору, дрібних моментів, але з точки зору тієї конкретної країни це серйозно.
Але я хочу також звернути увагу. Як би ми тут не критикували Віктора Орбана, угорського прем'єра, за дружбу з Кремлем, або Роберта Фіцо, прем'єра Словаччини, за низку доволі антиукраїнських заяв, та ніхто з них не наважився поїхати в Кремль, не відправив міністрів закордонних справ. Представники цих країн були присутні на рівні послів, а ці посли сидять у Москві. Тут, мабуть, так само треба розуміти, що для Фіцо і для Орбана значно важливіші речі на порядку денному, а саме — гроші Європейського Союзу. Тому що ті країни, про які ми говорили, Греція, Кіпр і Мальта, — зараз не отримують такі дотації, які отримує той самий Орбан і той самий Фіцо. Тому тут знову таки банальний економічний розрахунок, бо Орбану вже давно казали, що буде себе погано поводити — відріжемо від грошей. Тому загроза для нього не отримувати європейські гроші переважає над тим, що він відправ би свого посла на цю церемонію.
Повну версію інтерв'ю з Володимиром Огризком слухайте на Radio NV
Читати далі