Путін страшенно боїться військової змови. Про що говорять останні події в Росії

Путін розпустив старий уряд і призначив новий і найперше вирушив із більшою частиною свого боярства до Пекіна

Зруйнувавши Конституцію 1993 року в найістотнішому — правах і свободах громадян, і в обмеженнях, що накладаються на президента, — знищивши права громадян, перетворивши їх на безголосих підданих і розширивши свої права до прав абсолютного монарха 18 століття, Путін у формальних дрібницях намагається дотримуватися букви Основного закону там, де він не суперечить його владі і безправ’ю росіян.

Відео дня

Путін розпустив старий уряд і призначив новий, і насамперед вирушив із більшою частиною свого боярства в Пекін до Богдихана (термін, який вживався в Московському царстві стосовно китайських імператорів — NV). Що означають зміни в уряді і цей демонстративний, навмисний візит?

На перший погляд, і так про це найчастіше пишуть, зміни у владі малозначущі й у кращому разі свідчать про підготовку до довгої війни (призначення плановика Андрія Білоусова військовим міністром), а приїзд до Китаю — знаком васальної відданості.

Але, на мій погляд, ці події свідчать про інше.

По-перше, призначення Бєлоусова і переміщення Шойгу на почесну, але безвладну посаду секретаря Радбезу свідчить про недовіру Путіна до своїх генералів і про бажання завершити війну і конверсувати промисловість, яка вже щосили працює на війну. Арешти генералів останніми днями свідчать про те саме. Диктатор страшенно боїться військової змови.

Упевнений, і Путін, і КДБ ненавидять Китай

По-друге, ті, хто підштовхнули Путіна до повномасштабної війни з Україною — Патрушев-старший і Шойгу — тепер в опалі, незважаючи на чвертьстолітню особисту дружбу, а ті, хто, ймовірніше, були проти війни — Мішустін — зберегли свої посади. Друге підтверджує перше.

І, нарешті, візит до Китаю — це зовсім не поклоніння особі Сі, а ходіння двох хижаків один перед одним. Китаю важливе якомога більше ослаблення Росії для її цілковитого підпорядкування. Продовження війни Росії в Україні без явної перемоги — найкращий до цього спосіб. Явна перемога призведе до різкого посилення Росії — і військового, і політичного, причому на тому ж полі, на якому діє Китай. Це йому не тільки непотрібно, а й украй небезпечно. Однозначна поразка Росії призведе до посилення Заходу та встановлення контролю Заходу над Росією — це для Китаю не менш небезпечно. Навіть більше.

Проте нескінченна війна в Україні вкрай невигідна Путіну — вона спустошує бюджет, знищує людські ресурси країни, яких не так вже й багато за низької народжуваності та високої смертності російського населення, вона, нарешті, весь час підвищує ризики військового перевороту, оскільки армія неминуче посилюється під час війни. Після бунту Пригожина ці страхи Путіна не зменшуються, а весь час зростають. І тут він має рацію. Генералів можна пересаджати або вбити — але хто тоді буде воювати? Воєначальників, тим паче лояльних, у Росії дуже небагато, а їм протистоять не тільки українські генерали, які страждають тими самими слабкостями й амбіціями, що й російські, а й уся військово-інтелектуальна міць штабів НАТО.

Читайте також: Тімоті Еш Важливий сигнал Путіна під час візиту до Китаю

І, нарешті, продовжуючи війну, Путін і підкорена ним Росія потрапляють з неминучістю під дедалі більшу залежність від Китаю. А це кремлівському диктатору — проти серця. Він мій ровесник, а ми всі виросли під розмови про китайську небезпеку і під враженням боїв на Даманському острові. Упевнений, і Путін, і КДБ ненавидять Китай і дуже його бояться, тим більше бояться територіальних претензій Китаю на Далекому Сході, у Забайкаллі, Туві, Середній Азії та Казахстані. Путін не для того воює в Україні, щоб втратити Владивосток, Хабаровськ і Читу.

Тож нові призначення та перший закордонний візит кремлівського тирана свідчать про його дуже велику нервозність і про зростаюче бажання завершити авантюру, в яку він вплутався, як схильні думати майже всі люди у разі невдач, через дурні, а то й підступні поради поганих людей — зрадників і ворогів, як їх люблять іменувати в «Конторі».

А коли так, то російським політикам у вигнанні треба дуже серйозно продумати формулу конституційного переходу від нинішньої диктатури до демократичної державності. Потреба в такій формулі може з’явитися в будь-який момент. Навіть завтра. І якщо буде розумний, схвалений більшістю політиків проєкт, відомий, звісно ж, і в Кремлі — то це буде тільки на благо Росії після Путіна.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі