Перший капітан збірної України в історії Юрій Шелепницький зіграв лише один поєдинок у футболці головної команди країни — проти Угорщини.

Читайте також: «Футболку з мене зірвали на стадіоні». Легендарний нападник збірної України — про історичний гол, байдужість влади та подарунки фанам

Футболіст не зміг полетіти на матч зі Сполученими Штатами Америки через трансфер у турецький Трабзонспор. Через це тодішній президент федерації футболу України Віктор Банніков закрив йому дорогу у збірну України.

Відео дня

Журналіст NV Андрій Павлечко ексклюзивно поспілкувався з першим капітаном в історії збірної України. Юрій Шелепницький розповів, чи хотів полетіти з командою в США, чи мав особисту образу на Баннікова та що його найбільше здивувало після переїзду в Туреччину.

— Другий матч в історії збірна України зіграла у США, ви тоді не полетіли у Штати через трансфер у Туреччину. Шкодуєте, що відмовилися?

Зараз не можна говорити шкодую чи не шкодую, що не поїхав на турнір, який був виставковим. Його провели для української діаспори, щоб представити новостворену збірну. Це, безумовно, потрібна річ, але в мене були професійні обов’язки — контракт, який потрібно було відпрацьовувати. Я підписав угоду, мені виплачуються кошти, які я повинен відпрацювати. Ми тоді поїхали в Німеччину на збори, а збірна летіла у США. Там мені платять зарплату, а тут ми їдемо грати, щоб на нас подивились, що ми є такі. Хотілося повʼязати, але не виходило. Я не зміг узгодити переліт з Америки назад на збори Трабзонспора в Німеччину.

Якби були менеджери присутні, то хтось би направив, купили б квитки, пересадки, але для людей з Радянського Союзу це було дивно. Це зараз все просто і немає ніяких питань, а тоді щоб перелетіти й добратися кудись, то потрібно було мати людей, які за це повинні були відповідати, у збірній цього не було. В нас не було нічого, форми не було, а ми говоримо про людину, яка мала відповідати за це все. Шкодувати чи не шкодувати, не знаю. Так склалося, був вже підписаний професійний контракт і від нього нікуди не можна було дітися.

— Після цього тодішній президент федерації футболу України Віктор Банніков закрив вам дорогу у збірну. Була особиста образа на нього?

Тут не можна було поєднувати особисте і професійне, а він, мені здається, обʼєднав ці дві речі. Є нюанси, які потрібно сприймати. Ми теж могли мати претензії до федерації й тодішнього голови — чому ми не могли бути мотивовані преміальними, ми ж професіонали?. Так, товариський матч, можна закрити очі, але ці речі не обговорювались. Сказали, або я їду у «пивне» турне, або не буду в збірній. Хоча був варіант, коли з Туреччини повертався по закінченню контракту, через Київ. Тоді було запрошення в Динамо. Там конкретно сказали: «Будеш в Динамо — будеш у збірній». Не поїхав тоді, помінялась б ситуація, столичний клуб натиснув би й ти у збірній.

— Що вас найбільше здивувало після переїзду в Туреччину?

Звичайно, дивуєшся, коли приїжджаєш в іншу країну. Там менталітет зовсім інший. По-футбольному в рази, не хочу ображати наш футбол, але в них релігія на першому місці, футбол — на другому. Якщо взяти Україну, то що на першому, другому, третьому і четвертому, а футбол можливо і не потрапить в пʼятірку. Там релігія і футбол, сьогодні вони в Мечеті, а потім одразу на футбол. Цілий тиждень обговорюють наступний матч, зіграли — пораділи або прокляли й пішли готуватися до іншого, це про всіх: футболісти, керівники й вболівальники. Там дивна атмосфера, з одного боку, навіть, шокуюча. Там не «пофілониш» на футбольному полі, — сказав Шелепницький.

Читайте також: «У нас не було навіть форми». Автор першого голу збірної України — про підтримку Угорщини в Ужгороді, атмосферу в команді та важливість матчу

Раніше Юрій Шелепницький зізнався, що відбувалося у роздягальні після історичного матчу проти Угорщини.

Редактор: Андрій Павлечко Читати далі