На тлі боротьби веж Кремля. Що провертає новий міністр оборони РФ

13 червня виповниться рівно місяць з моменту призначення Андрія Бєлоусова новим міністром оборони Російської Федерації

Термін достатній для того, щоб проявилися основні контури перерозподілу балансу сил у військовому блоці і, відповідно, пріоритетні напрямки роботи для згаданого чиновника.

Відео дня

Логіка зняття і призначення

Війна проти України, точніше, фінансові потоки на фінансування на оборонного замовлення, гроші на виплати військовим, військовим інвалідам і гробові різко посилювали позиції Сергія Шойгу. При цьому залишалися питання як щодо ефективності їх витрачання (особливо в питаннях військового будівництва і закупівлі озброєнь), так і щодо майбутньої ролі міністра оборони РФ. Сергій Кужугетович ризикував перетворитися на одного з найвпливовіших «бояр» в оточенні нового царя. Тому цілком логічною була атака інших веж Кремля на нього.

Тодішній глава радбезу РФ Микола Патрушев не бажав політичного посилення Шойгу, главу «Ростеха» Сергія Чемезова не влаштовували «корупційні відсотки» (природно, не його, а зняття вершків у МО) у військовому замовленні, та й питання відповідальності в разі, якщо «СВО піде не так», теж актуальне. Першого заступника глави адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка напружувала активність оточення Шойгу, насамперед у питаннях воєнбуду на окупованих територіях України. Додалися і питання спадщини Євгена Пригожина — розгортання «Африканського корпусу», який курується ГУ ГШ, але віддавати бізнес-напрямки особисто Шойгу не бажали ні військові розвідники, ні згадані вище «друзі Путіна».

У результаті були кримінальні справи стосовно найближчого оточення тоді ще міністра і логічне завершення — відставка Шойгу. Формально той пішов на підвищення — став секретарем радбезу. Але протягнути за собою «своїх людей» не зміг. Ба більше, у міністерстві оборони відбулися масштабні кадрові чистки. Генералопад проводили у форматі відставок (для тих, кому пощастило) або арештів (хто не встиг або не зміг правильно «покаятися і донести на колег). Примітно, що Патрушев, який формально пішов «на пониження» — на посаду помічника президента РФ — цілком легко перевів (точніше переводить — процес ще не завершено) ключових своїх заступників на роботу в президентську адміністрацію.

Бєлоусов призначався заради збільшення ефективності витрат на озброєння

Що стосується призначення Бєлоусова, то його ставили заради збільшення ефективності витрат на озброєння (та й узагалі на розвиток армії). Друга нитка логіки — як «невійськовій» людині Бєлоусову було б складно швидко сформувати «свою» групу з генералів. Таким чином виходило, що Чемезов залишався з потоками на ОПК, але вже в режимі посиленого контролю з боку замовника (міністерства оборони). І тут нещодавнє призначення Шойгу відповідальним за розвиток якраз оборонно-промислового комплексу може виглядати як знущання. А з іншого боку (якщо врахувати зачистку його людей у МО) створення потенційної точки конфлікту, яка б не дозволяла Бєлоусову надмірно посилитися в міністерстві оборони. А стежити за цією «сутичкою павуків у банку» було довірено братам Ковальчукам — призначення сина Юрія Ковальчука — Бориса Юрійовича Ковальчука на посаду керівника Рахункової палати якраз дає можливість контролю над усіма бюджетними потоками.

Нова мітла і новий імідж (уже не) економіста

Як зазначалося вище, прихід Бєлоусова до міністерства оборони ознаменувався масштабним зачищенням «людей Шойгу» в досить жорсткому варіанті — частину генералів відправлять на нари (якщо не встигнуть «накласти на себе руки»). При цьому чистки не торкнулися людей, задіяних у роботі «Африканського корпусу». Ба більше, заступник міністра оборони Юнус-Бек Євкуров наприкінці травня-початку червня здійснив масштабне турне африканськими країнами — відвідав Лівію, Нігер, Буркіна-Фасо і Малі. Його візит проходив паралельно з поїздкою глави МЗС Сергія Лаврова. Який побував у Гвінеї, Конго, Буркіна-Фасо і Чаді. Примітно, що шість із семи згаданих держав належать до, так званої, «французької Африки». Можна констатувати, що зміна керівництва міністерства оборони жодним чином не створила проблем із розвитком діяльності «Африканського Корпусу». Радше навпаки, АК дедалі тісніше починає працювати як ключовий механізм реалізації політики російської присутності в регіоні (аж до отримання нетипових для «армійських» структур завдань із розвитку «російських шкіл»).

Хоч за перший місяць керівника складно робити висновки про нову систему роботи, проте контури специфіки роботи Бєлоусова вже проявляються. Зокрема:

Читайте також: Андрій Зубов Путін страшенно боїться військової змови. Про що говорять останні події в Росії

1. Робота зі створення цілісної системи медичного обслуговування колишніх військовослужбовців. Новий міністр оборони ініціював зустріч із керівництвом МОЗ РФ. Де якраз обговорювалися механізми «передачі» цивільному відомству колишніх військових пацієнтів (після звільнення з військової служби). Йдеться про оптимізацію витрат і вибудовування ефективного механізму. До речі, важливе і політично значуще питання з огляду на зростаючу кількість звільнених зі служби за інвалідністю (після поранень).

2. Провів зустріч із воєнкорами. Також політично значуща подія, оскільки частина «воєнкорів» починала кар'єру в пригожинській медіа-групі «Патріот». У цієї категорії осіб, після періоду залякування і підкупу (третя війна за Телеграм у РФ 2022−23 років) були публічні зустрічі з Путіним. Але ніколи не було зустрічей із керівництвом МО або Генштабу. Ця подія може свідчити про те, що функціонал комунікації з новими медіа з навколовоєнних питань може бути переданий саме Бєлоусову. Тим більше, що в новій системі влади Путін не буде так доступний для «звичайних смертних».

3. Бєлоусов відвідав Мінськ у складі путінської делегації. Де (він, а не Чемезов або хтось із його людей), серед іншого, обговорював питання, що не входили в сферу компетенції Шойгу, — найсильнішого залучення білоруського ВПК до співробітництва з російською оборонкою, збільшення обсягів розміщення замовлень на продукцію подвійного і військового призначення на формально цивільних білоруських підприємствах.

4. Петро Фрадков озвучив ідею створення механізмів недержавного (через банки) фінансування наукових розробок і впровадження нових технологій у військову промисловість. Примітно, що як цільову групу було названо малий і середній бізнес, який не входить до державної системи ОПК. Формально, Фрадков сьогодні представляє підконтрольний Чемезову «Промсвязьбанк», і навряд чи ідея вивести частину фінансових потоків з орбіти «Ростеха» була ініційована її генеральним директором. Але пошук нових джерел технологічних рішень — якраз те, заради чого і призначався Бєлоусов. Крім того, саме Бєлоусов був ключовим радником Михайла Фрадкова (батька Петра Фрадкова) під час перебування того прем'єр-міністром РФ. До речі, на підтримку ініціативи вже встигли висловитися низка інших банкірів, що само по собі показово.

5. У російські школи повертаються уроки праці, а Держдума розглядає законопроєкт, що дає змогу залучати дітей від 14 років на роботу, зокрема на небезпечних виробництвах. При цьому діти вже активно залучаються до виробництва продукції подвійного або військового призначення. Наприклад, є пілотні проєкти зі складання дронів, розроблення та друку на 3D принтерах хвостовиків для мін. Усе це під виглядом навчального процесу та у співпраці з МО. Фактично зараз (і особливо влітку, на сезонних роботах і в таборах) відпрацьовується механізм залучення дітей до роботи на оборонну промисловість як низькокваліфікованої робочої сили.

6. Бєлоусов з’явився на засіданні радбезу РФ (в онлайн-форматі) у формі генерала армії. А кількома днями пізніше разом із главою генштабу РФ Валерієм Герасимовим доповідав Путіну про «перебіг СВО». Ба більше, на відміну від Шойгу, додає свої акценти, говорячи про цілі війни. Зокрема, виступаючи в Раді Федерації, наголошував на завданні «досягнення цілей з мінімальними втратами».

Виходячи зі сказаного вище, можна зробити кілька висновків про місце нового міністра оборони в системі влади РФ:

Читайте також: Іван Яковина Путін доручив це Лукашенку. До чого готується білоруський диктатор

— Бєлоусов веде політику з розширення поля одержувачів фінансування (а отже, розробників і виробників) на виконання оборонного замовлення. Тобто намагається мілітаризувати частину цивільної промисловості (зокрема недержавної), а також залучити в оборонну сферу малі та середні технологічні компанії. Що, з одного боку, посилює загальні позиції російської оборонки, з іншого — ще більше послаблює несировинну частину «цивільної» промисловості РФ.

— Новий міністр оборони вже виступає не як технічна, а як політична фігура. На Бєлоусова, ймовірно, буде перекладено частину комунікації із суспільством з питань перебігу війни. У зовнішній політиці МО відіграватиме важливішу роль, виступаючи у зв’язці з МЗС. Останнє важливо, оскільки активність російської зовнішньої політики щодо країн, що розвиваються, раніше будувалася за трикутником «приватні підрядники» (ПВК, російські компанії) — «збройові постачання» (Чемезов) — МЗС. Сьогодні сферу ПВК підминатиме під себе МО, роль поставок зброї знижується через нездатність російського ОПК забезпечити потреби і фронту, і експорту. З іншого боку, на перші ролі виходять економіко-політичні проєкти (наприклад, будівництво АЕС, інфраструктурних об'єктів), де є інтерес «військових будівельників» і низки «веж Кремля». Тобто на перехідному етапі ключовими гравцями на зовнішньому полі залишаються МЗС і МО РФ.

— Реформується сфера підтримки колишніх військовослужбовців. У рамках оптимізації витрат частину функціоналу з їхньої підтримки, соціальних гарантій передаватимуть в інші відомства (зустрічі з МОЗ, імовірно, тільки початок). Що, з одного боку, позиціонує Бєлоусова як міністра, який дбає про людей (і тут доречні заяви про «досягнення цілей СВО з мінімальними жертвами»), з іншого — руйнує систему, за якої всі колишні військовослужбовці фінансово і соціально прив’язані до міністерства оборони.

Це поки що попередні висновки. Частина пріоритетів нового міністра на даному етапі — виправити перекоси, які з’явилися за Шойгу. Особливо після 2022 року. Нагадаю, що на початок 2024 року міністерство оборони мало колосальний ресурс впливу і могло стати самостійним гравцем на внутрішньополітичному полі Росії (у розрізі боротьби «веж Кремля»).

Наразі відомство стає, з одного боку, більш ефективним, покращує свій імідж, з іншого — відходить від можливості відігравати власну роль у внутрішній політиці. При цьому різко посилюється роль міністерства оборони в зовнішньополітичних комбінаціях Кремля. Особливо на Африканському напрямку. Але там поки що незрозуміло, чи зможе Бєлоусов особисто стати «ключовою фігурою» — «Африканський корпус» залишається під командуванням колишніх партнерів (і вихідців із) ПВК «Вагнер» і під опікою ГУ Генштабу РФ.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі