Ексклюзивне інтерв'ю генерального директора концерну «Укроборонпром» Юрія Гусєва агентству «Інтерфакс-Україна»
Скільки зараз підприємств об'єднує Укроборонпром? Раніше їх було 118, із них 21 на окупованій території, потім Камбін погодив реорганізацію 43 підприємств. Скільки працюючих зараз?
З урахуванням одного новоствореного підприємства, наразі у «периметрі» групи 119 компаній. Три підприємства передано за час війни до Міністерства оборони, два з них – тимчасово. Це підприємства, які займаються купівлею озброєння на зовнішніх ринках. Модель трансформації «Укроборонпрому» в сучасну оборонну компанію буде реалізована в рамках окремого закону, який наш Президент Володимир Зеленський підписав у жовтні 2021 року, та в рамках нещодавнього рішення Кабінету Мміністрів.
Ми плануємо, що 63 підприємства стануть основою для 5-ти галузевих науково-виробничих об'єднань — бронетехніка, авіаремонт, високоточне озброєння та, боєприпаси, радарні системи і морські системи, і це все має бути зовсім у новому форматі — відповідно до принципів корпоративного управління OECD , стандартів НАТО.
І, звичайно ж, наша мета – це залучення інвестицій, технологій та інтеграція українського ОПК у глобальний ланцюжок виробництва зброї та військової техніки країн-членів НАТО — насамперед, звичайно, США, Великобританії, Франції, Німеччини. З низкою країн ми підписали контракти та договори про спільну діяльність. Декілька проектів вже реалізуємо разом з компаніями країн-членів НАТО. Це пов'язано з тим, що на території НАТО безпечно виробляти зброю, а наші заводи знаходяться під постійним прицілом. Більше того, ми працюємо над тим, щоб заводи знаходились у безпечних місцях та, відповідно, поглиблювали кооперацію з міжнародними компаніями.
«Укроборонпром» перетворюється на АТ «Українська оборонна промисловість». Який сенс цієї реформи та якою буде його структура?
За трохи більше року ми трансформували 28 державних підприємств у товариства з обмеженою відповідальністю. Цільова модель нового оборонного холдингу – це невеликий корпоративний центр, у який зараз буде перетворюватися безпосередньо Концерн «Укроборонпром», галузеві холдинги за напрямками.
Шість?
П'ять, але враховуючи, що ми розвиваємо напрямок безпілотної авіації, це може стати окремим холдингом і окремою кооперацією з приватними виробниками, які, на мій погляд, успішно реалізують свої завдання.
Хочу висловити повагу до того, що робить «Армія дронов», команда віце-прем'єра Михайла Федорова, піднімаючи цілу галузь. Безпілотна авіація, високоточне озброєння, безпілотна наземна техніка, безпілотні морські дрони, які вже використовувалися в цій війні, — це те, що даватиме перевагу проти кількості особового складу та техніки ворога.
Тобто «Укроборонпром» – це, по суті, керуюча компанія?
Це керуюча компанія, що належить державі, далі корпоративному центру належать галузеві холдинги та вони, в свою чергу, мають пакети акцій виробничих підприємств у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Деякі підприємства будуть не увійдуть до галузевих холдингів (наприклад, спецекспортери) і будуть у прямому підпорядкуванні корпоративного центру.
Форму акціонерного товариства обрано для залучення інвесторів?
Така форма обрана для того, щоб, з одного боку, відповідати стандартам корпоративного управління, з іншого боку – стати партнером для міжнародних компаній, з якими ми розпочали співпрацю ще до повномасштабки та поглибили її за цей рік. Наприклад, за час війни ми підписали 33 міжнародні договори з компаніями з 14 країн, які нас підтримують.
Звичайно ж, для того, щоб український ОПК виробляв більше якісної високотехнологічної техніки та озброєння, нам потрібен трансфер технологій. А для цього необхідно відповідати очікуванням партнерів.
Так, американські компанії, з якими ведемо переговори і які готові рухатися у напрямку поглиблення співпраці, кажуть: «Ми не розуміємо, що таке державний концерн, а що таке акціонерне товариство – розуміємо. Бо акціонерне товариство з відповідним корпоративним управлінням, комплаєнсом, антикорупційною політикою та ін. для нас може бути партнером у створенні спільних підприємств».
Звісно ж, спільні підприємства – це інструмент залучення технологій, інвестицій, які будуть спрямовані на створення нових виробництв на території України. Але зараз вже мова і про те, щоб спільні проекти та виробництво реалізовувати, в тому числі, і за кордоном — насамперед це питання безпеки.
Так, Укроборонпромом з відповідним агентством Міністерства оборони Чехії підписано угоду про спільний кластер. На найвищому рівні між нашим Президентом і Прем'єр-Міністром Чехії обговорено питання консолідації зусиль щодо нарощування виробництва зброї, боєприпасів, ремонту техніки. Чехія нам допомагає, низку напрямків ми спільно реалізуємо.
Чи увійдуть до нової компанії «Мотор Січ» та АвтоКРАЗ?
«Мотор Січ» та «АвтоКРАЗ» — підприємства, які виконують важливі замовлення насамперед для сектору національної безпеки. Звичайно ж, ми вже маємо кооперацію та перспективи співпраці з ними.
На різних рівнях обговорювалась перспектива включення їх до майбутніх холдингів АТ, але це вимагатиме змін у законодавстві. Адже законодавство говорить про те, що націоналізовані підприємства перебувають у сфері управління Міністерства оборони. При цьому в наглядових радах і «Мотор Січ», і «АвтоКРАЗ» є наші представники.
Я вважаю, що економіка, яка сьогодні стала повністю на військові рейки і акумулює всі можливі ресурси державного та недержавного секторів для виконання завдань для національної безпеки та оборони України, після перемоги наступні десятиліття виконуватиме замовлення для формування запасів зброї, для нас, а також для наших партнерів.
З тим, що економіка перейшла на військові рейки, багато хто не погодиться…
Я вам наведу приклад. У березні 2022 року ми оголосили, що оборонці потрібні люди. На наші робітничі вакансії відгукнулося більше 12 тисячі українців! Тільки в рамках переміщення наших підприємств, створення додаткових виробництв, кооперації із приватними компаніями ми набрали понад 6 тисяч нових співробітників.
При тому, що всі наші заводи постраждали від прильотів – їх було більше 150, – але жодне виробництво не припинило свою роботу і не просто виконує, а нарощує обсяги продукції.
Ми залучили зараз близько 100 компаній, які раніше не виробляли нічого для збройних сил. Працюємо з очільниками обласних військових адміністрацій, аби промислові підприємства регіонів виконували завдання на тому обладнанні, яке вони мають — теж для потреб ОПК. Ми реалізуємо цілу програму виробництва та ремонту техніки у безпечних місцях. Ремонтуємо не лише стару радянську, але й трофейну, а також і ту техніку, яку нам передають наші партнери.
Безумовно, з партнерами ми єдині в думці, що ремонт та обслуговування надалі має перерости у глибшу кооперацію зі збирання та спільного виробництва нових видів озброєння. Це стосується і бронетехніки, і реактивних систем залпового вогню, і засобів ППО.
Тому майбутнє у оборонно-промислового комплексу — як у драйвера економіки на наступні кілька десятиліть. Я думаю, це має надихати підприємства, які готові стати частиною ОПК та виробляти зброю і комплектуючі.
Як і на яких умовах Ви плануєте створювати в цій новій кампанії наглядові ради та призначати керівників?
Наглядові ради повинні відповідати міжнародним вимогам OECD — і так прописано у законі про реформу. Важливим елементом (і коли ми відпрацьовували закон, ми на цьому наполягали) є те, що за жодних умов громадяни країни-агресора не можуть входити до жодних органів управління підприємства оборонно-промислового комплексу.
Якщо говорити ширше, то Укроборонпром – це лише частина системи забезпечення озброєнням та технікою нашої армії. Ми 9 років живемо у війні, вже рік повномасштабного вторгнення, і ті виклики, які ми отримали за цей час, абсолютно точно говорять: нам потрібна нова система оборонно-промислового комплексу — адміністрування, керування, фінансування, контролю якості, міжнародної кооперації. Чому? Тому що стара система у вигляді державного концерну, державних підприємств, яка перейшла у спадок Україні від Радянського Союзу, хоч і виконувала свою роль, але сьогодні, на мою думку, нам вже необхідно збудувати іншу.
Історія Другої світової війни та Радянського Союзу говорить про те, що до 1939 року в СРСР був нарком військової промисловості, тобто — міністерство ВПК. 1939-го, очевидно, готуючись до війни, яка тоді вже йшла в Європі, наркомат військової промисловості був трансформований у чотири різні наркомати, фактично у чотири міністерства. Було, наприклад, окреме міністерство, яке займалося боєприпасами. І це міністерство забезпечувало виконання програми з потреб боєприпасів. І це ж міністерство забезпечувало, у тому числі, реалізацію програми ленд-лізу в контексті виробництва боєприпасів. Тоді було збудовано окрему систему державного замовлення, державного контролю, відповідальності за виконанням цього замовлення.
Тоді наші партнери за океаном допомогли Радянському Союзу збудувати цілі галузі. Я переконаний, що нам, крім «Рамштайну», який дуже важливий для термінового отримання зброї, боєприпасів, техніки, навчання наших солдатів, інтеграції стандартів НАТО, водночас потрібний індустріальний «Рамштайн», який дозволить отримати технології та обладнання.
Створити необхідну систему замкнутого циклу виробництва, яка була б інтегрована до глобальної системи та забезпечена життєстійкістю. Що таке життєстійкість? Це коли потрапляння ракети в одне місце запускає механізми виробництва в іншому місці в потрібній кількості. Сьогодні нам це конче необхідно.
Я дуже радий, що ми з перших днів призначення працюємо у команді із новим Міністром стратегічних галузей промисловості Олександром Камишіним. З профільним комітетом Верховної Ради активно працюємо над тим, щоб на законодавчому рівні визначити ОПК пріоритетною галуззю та зробити нову систему стимулів та преференцій для оборонки, яка стала б найпривабливішою для інвесторів. Щоб не лише «Байрактар» захотів збудувати тут свій завод, а ми стали спрвжнім індустріальним хабом з виробництва новітньої зброї та техніки.
Наразі це, напевно, складно через загрози ракетних ударів?
Ми зараз вже робимо низку партнерських проектів
зі спільного виробництва, зокрема боєприпасів. Мова про країни-члени НАТО. Але також вітаємо готовність окремих відомих європейських компаній говорити про те, що у майбутньому буде збудовано заводи саме в Україні з урахуванням усіх заходів безпеки..
Чи влаштовує вас фінансування?
Кілька років тому було прийнято новий Закон «Про оборонні закупівлі»., який передбачає трирічний план, а у воєнний час і цього плану немає. Міністерство оборони ухвалює рішення відповідно до потреб, які визначає генеральний штаб.
Щодо обсягів фінансування – думаю, що Міністерству оборони потрібно більше грошей на ті термінові потреби, які є.
З урахуванням того, що нам необхідно наростити і виробничі потужності, і обсяги, таких ресурсів потрібно більше для підготовки виробництва. Я знаю, що парламент нещодавно ухвалив рішення про збільшення бюджету Міністерства оборони. Напевно, такі рішення будуть і надалі. Це стосується не лише боєприпасів, це стосується й інших напрямків.
Ми розуміємо, що потреба фінансування для цього сектора є, і, на щастя, це розуміють в уряді та парламенті. Тому впевнений, збільшуватимуться і ресурси на закупівлю вітчизняних боєприпасів, тому що вітчизняне виробництво, повторюся ще раз, — частина національної безпеки.
«Укроборонпром», виходить, точка, в якій сходяться Міноборони та Мінстратегпром. Як із ними працюється?
Ми виконуємо завдання, які перед нами ставить Президент, а Президент дуже багато уваги приділяє питанням розвитку ОПК і питанням, пов'язаним з міжнародним військово-технічним співробітництвом. Потреби у нас сьогодні величезні, для звільнення наших територій потрібно багато зброї та боєприпасів. Поки що ми не можемо повністю задовольнити потреби ЗСУ власним виробництвом, але ми нарощуємо обсяги і активно працюємо з міжнародними партнерами.
Раніше одним із головних напрямів вашої роботи був експорт. Як зараз за умов війни?
Нині в умовах війни ми працюємо на нашу перемогу та на потреби збройних сил. Жодних інших пріоритетів у нас немає. Але вже зараз закладаються стратегії повоєнного відновлення та розвитку.
Ми зобов'язані витіснити російську федерацію і зайняти лідируючу позицію на традиційних глобальних ринках озброєння та військової техніки, де поки що вони займають вагоме місце. Це великий виклик і водночас велика можливість — у майбутньому спільно з партнерами виробляти продукцію, яка матиме попит, яка допомагає нам зараз перемогти окупантів, а надалі займатиме лідируючі позиції на міжнародній арені.
Безпілотники. У цьому ви збираєтеся співпрацювати з приватними компаніями чи конкурувати з ними?
Ми вже співпрацюємо з приватними виробниками, не казатиму назви компаній. На базі одного з наших підприємств плануємо створити центр компетенції безпілотної авіації, який вже має кооперацію з приватними
підприєммцями та дозволить нам зберегти життя наших солдатів та наблизити нашу перемогу.
У простої людини, яка чує «Шахеди» може виникнути питання, а чи можемо ми повторити цей шлях?
Я не переконаний, що треба саме повторювати. Наразі сектор безпілотної авіації, у тому числі дронів-камікадзе, стрімко розвивається. Потрібні і боєприпаси до цих безпілотних комплексів. Мета – не просто повторити досвід Ірану. У нас зараз значно більше можливостей і те, що сьогодні цим напрямком займається Михайло Федоров, те, що є «Армія дронів», є спеціальна координаційна рада, — це правильні кроки. Безпілотна авіація, разом з наземними та морськими безпілотними комплексами – це частина майбутнього.
Ми маємо українські зразки зброї, створені раніше в одному примірнику, як та сама «Богдана». Наскільки ви зараз займаєтесь тим, щоб відновити виробництво українських озброєнь?
Займаємось. «Богдани», наприклад, виробляє приватна компанія, з якою ми співпрацюємо. І зацікавлені, щоб таких виробів було більше, щоб були українські 155 гаубиці та українські снаряди до них.
Ми пишаємось тією українською технікою, яка зараз воює. Так, БТР-4 є суто українською розробкою, на відміну від радянського сімейства бронетранспортерів (БТР-60/70/80) та їхніх модифікацій. І, що найголовніше, наш БТР-4 є повністю конкурентоспроможним на західному ринку озброєння.
Як показує досвід, зі «Стугни», наприклад, можна уражати не лише бронетехніку. Українські бійці довели, що цей комплекс здатен збивати відомі ворожі гвинтокрили – розвідувально-ударні Ка-52 «Алігатор».
Бойова частина «Вільхи» майже втричі більша за бойову частину GMLRS. Це неабияка міць, що дає змогу руйнувати вщент деякі фортифікаційні споруди.
«Мінерал-У» працює майже безупинно з перших днів повномасштабного вторгнення. Його називають «Очі «Нептуна», оскільки він призначений для роботи в парі саме з «Нептуном». Ну а історію про ураження крейсеру «москва» знає весь світ.
Ви бачите шляхи вирішення питання виробництва снарядів?
Потрібно сказати, що десятиліттями Україна не виробляла серійно боєприпаси. Ми навчились виробляти і запустили у серійне виробництво — вперше за 31 рік незалежності України — практично усю лінійку «радянських» боєприпасів: мінометних мін калібрів 82 мм та 120 мм, артилерійських снарядів 122 мм та 152 мм, танкового снаряду 125 мм. Це пріоритет, який наразі є одним з головних. Але цього, звісно, замало.
Президент ставить завдання, щоб ми збільшили обсяг, щоб ми залучили всіх, кого необхідно, розуміючи, що це завдання сьогодні є національною безпекою. Впевнений, що разом із новим Міністром стратегічних галузей промисловості ми запропонуємо таку систему управління, яка дозволить збільшити виробництво боєприпасів для артилерії, для безпілотників і не лише боєприпасів.
