Кремль очікував іншого. Що показали вибори до Європарламенту

Через загальнолюдську слабкість бажане приймали за майже неминуче

Пройшли загальноєвропейські вибори до Європарламенту. Кремлівська влада дуже сподівалася на впевнену перемогу крайніх правих партій, які виступають за ослаблення або розпуск Євросоюзу, за відновлення дружніх стосунків з Росією і за припинення підтримки України. Інші пункти програми крайніх правих Кремль хвилювали менше — скорочення зелених технологій не стосувалося Москви безпосередньо, а суворе антиміграційне законодавство було б їй навіть проти шерсті, оскільки за допомогою мігрантів Кремль давно вже цинічно намагався радикалізувати європейських виборців.

Відео дня

Але результат виявився зовсім іншим. «Поки проєвропейці зберігають свої провідні позиції», — крізь зуби був змушений визнати Пєсков після підбиття підсумків виборів. Це — не просто розчарування. Це — крах надій на розвал Євросоюзу, на такий собі «євроекзит» просто в лапи російського ведмедя.

Через загальнолюдську слабкість бажане приймали за майже неминуче. Украй права пропутінська Європа, готова віддати Кремлю і Україну, і країни Балтії, і Фінляндію, та й саму себе, здавалося, після 7−9 червня стане реальністю. Потім — перемога Трампа на листопадових виборах у США, і Путін знову на коні і з висоти сідла диктує нові правила життя для світу. Тут і Китай стає непотрібним. Без нього обійдемося, спираючись на США і стареньку Європу, на випробувані, звичні ринки для газу і нафти, мріяли прожектери на Старій площі, дурманячи голову Путіну.

Підсковзнутися і гепнутися в багнюку довелося на першому ж кроці

Але підсковзнутися цим мріям і гепнутися в багнюку довелося на першому ж кроці. Громадяни Європи у своїй більшості проголосували не за пропутінських правих радикалів, а за традиційно консервативні християнські партії, об'єднані в Європарламенті в Народну партію. Вона не тільки зберегла, а й збільшила своє представництво. Тепер, спираючись на своїх традиційних союзників зліва — поміркованих соціалістів і лібералів, християнські демократи збережуть керівну коаліцію і до 2029 року керуватимуть Європою. «Ми побудуємо бастіон проти крайніх лівих і крайніх правих», — сказала задоволена результатом виборів голова Європейського уряду (Єврокомісії) Урсула фон дер Ляєн.

Дуже можливо, що, переконавшись, що консервативний християнсько-демократичний і проатлантичний центр їм перекинути не вдалося, зміцнілі право-популістські партії захочуть заручитися політичною солідністю на майбутнє та приєднаються до коаліції. Майже напевно це будуть Брати Італії Джорджі Меллоні, досить імовірно — Національне об'єднання Марін Ле Пен у Франції. Сіру Альтернативу для Німеччини та угорську ФІДЕС прем'єр-міністра Орбана до гіпотетичної майбутньої правлячої коаліції майже напевно не запросять, тим паче що ФІДЕС на цих виборах утратила і голоси, і депутатські мандати, які забрали в блоку Орбана помірні консерватори Петра Мадьяра з партії Повага і свобода, проєвропейської та проатлантичної.

Розчарування в Кремлі результатом європейських виборів дуже велике. Чекати до нового шансу за п’ять років путінський режим навряд чи зможе. А поки Європа стала ще більш проукраїнською, ще твердіше готова протистояти інтригам і підступам Москви, ще рішучіше підтримувати НАТО і принципи колективної оборони проти всім відомого головного ворога.

Разом із поновленням постачання озброєнь і грошей в Україну, вибори до Європарламенту позбавляють панівний режим у Москві надій на швидку і рішучу перемогу у війні, а довга війна, що виснажує, дедалі більше не до снаги Росії, її вона виграти в Об'єднаної консолідованої Європи і НАТО не зможе. Тож у російських владних колах від райдужних мрій сьогодні переходять до гірких роздумів і пошуків реального виходу з авантюри, у яку затягнув країну «безальтернативний лідер».

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі