Автор: Олексій Тарасов
Російський політолог, політтехнолог Аббас Галлямов розповів в інтерв'ю Radio NV, що демонструє Кремль черговими погрозами, з ким у РФ може розмовляти Захід після війни і як російський диктатор Володимир Путін рухається до «свого глухого кута».
https://www.youtube.com/watch?v=LXwYTqx5Pdw
— Тепер західною зброєю Збройні сили України можуть бити по території Росії. Багато хто вже говорить про те, що це така нова сторінка, щонайменше для російського диктатора Володимира Путіна, для Кремля в російсько-українській війні. Що ви бачите з боку Путіна? Що ви бачите з боку Кремля? Яку реакцію? І в принципі, а що вони можуть із цим зробити?
Відео дня
— Строго кажучи, нічого особливого вони з цим зробити не можуть. Тому їм доводиться обмежуватися словесними інтервенціями. Тобто, якщо до цього моменту протягом практично місяця, а то й двох, ми бачили, якщо не примирливу риторику на адресу України з боку Путіна, то давайте назвемо її риторикою раціональною: він періодично говорив про готовність до переговорів, про необхідність політичного врегулювання.
Читайте також:
«Прикордоння РФ — гнучке поняття». Перетнувши червоні лінії, США створили прецедент — інтерв'ю NV з професором Олександром Мотилем
Після того, як Захід дав добро Україні використовувати зброю для ударів по території Росії, і Україна вже почала це робити, риторика Путіна знову посилилася. Після цього вся пропагандистська машина, починаючи із [заступника глави Радбезу РФ Дмитра] Медведєва і закінчуючи [російським пропагандистом Володимиром] Соловйовим, вона знову роздувається до небес у напрямку нескінченної ескалації.
Я думаю, що це якраз пов’язано з тим, що нічого, крім слів, у них не залишилося. Отже, слова мають бути максимально переконливими. Їм треба продемонструвати своїм власним прихильникам, що вони не здаються, що їм є що відповісти. І що більше їхні прихильники підозрюють їх у тому, що відповісти їм нічого, що насправді вони програють, то запекліша, то запекліша ця риторика.
— Ви публікували результати опитування Левада-Центру, як російське населення ставиться до «спеціальної воєнної операції». І за цими даними, якщо я не помиляюся, 70% опитаних сказали, що якщо Путін скаже, що ми цю так звану «СВО» закінчуємо, вони тільки це підтримають. І в мене запитання: а чи розумієте ви, як вдається за такої статистики підтримувати це полум’я війни Кремлю? Йдеться тільки про гроші чи все-таки пропаганда, як і раніше, працює?
— Ні, Олексію, ні пропаганда, ні навіть гроші самі по собі не працюють. Насамперед працює репресивна машина. Тобто на дев’ять десятих нинішній стан громадської думки Кремль забезпечує за рахунок репресій.
Якщо припустити, що цей репресивний фактор зник, люди б перестали боятися, залишилася б пропаганда, залишилися б гроші у режиму, я вас запевняю, за пів року цього режиму не було б. І війни б не було вже через місяць. Усе тримається на страху покарання. Тобто той, хто (подібно до вашого покірного слуги) хоче продовжувати віщати, що він насправді думає, він повинен тікати з країни. А якщо він у країні залишається — усе, ласкаво просимо до СІЗО і потім у камеру. І строк який-небудь пристойний. Ви ж знаєте, строки дають уже років по 20−25, вони тут цілком сталінські. Ось головний мотив.
Пропаганда — це всього лише димова завіса над діями репресивної машини, яка ледь-ледь прикриває, маскує фіговим листком нібито переконання, нібито точки зору, реальну мотивацію, якою керуються люди — страх.
— Якщо все-таки говорити про гроші, ми бачимо, що російська економіка тримається. Санкції не завдали тієї шкоди, на яку розраховували ті, хто ці санкції накладав. Дві публікації були про очільницю Центрабанку РФ Ельвіру Набіулліну. Bloomberg і The Economist присвятили статті тому, що нібито вона одна з небагатьох, хто може говорити Путіну те, що йому не подобається. І нібито на Заході вважають, що після війни з нею можна буде мати справу. Тут, звісно, велике питання в тому, що коли ми говоримо про людину, яка підтримує економічну систему країни-агресора, то взагалі ця людина є військовим злочинцем. Але, знову ж таки, як ви розумієте її роль і роль її оточення? І якщо їх прибрати, це означає, що все-таки економіка похитнеться?
— Насправді, економіка і без того похитнулася, м’яко кажучи. Економічна ситуація погіршується. Я [скажу] на захист тих людей, які придумували санкції. Ви сказали, що санкції не принесли того результату, на який вони розраховували. Мені здається, ті, хто запроваджував санкції, я не пам’ятаю, щоб хтось із них говорив, що вони спрацюють моментально, одномоментно. Це тривалий процес, є запас міцності у такої величезної держави, з наявністю всіх природних ресурсів, які тільки можливі.
Читати далі
