Ярослав Грицак
Історик, професор Українського Католицького університету
Як можна було довести ситуацію до такого стану, що доля світу знову залежить від агресії однієї-єдиної країни? Як можна було проспати російську загрозу, а тепер зволікати з допомогою Україні?
Уперше надруковано у журналі NV за травень 2024 року. Републікацію заборонено
На початку квітня я читав лекцію в Ужгороді й помітив, що там вже готові були розквітнути липи. Повернувшись до Львова, за кілька тижнів закарбував щось подібне: на Стрийському базарі продавали півонії — квіти, які зазвичай дарую дружині в її день народження на початку червня.
Відео дня
Те, що у квітні зацвітають дерева та квіти, час яких припадає на літо, виглядає малопомітною дрібницею на фоні сучасної війни. Але вона пов’язана з війною, хоч і не в очевидний спосіб: ми перебуваємо у центрі глобальних змін, від яких залежить виживання людства.
Наприкінці 2000-х років експерти попереджали: глобальне потепління й подальше зростання населення у найближчі два десятиліття призведуть до того, що потреби у продуктах харчування й енергії зростуть на 50%, а у воді — на 30%. Якщо до того часу не будуть знайдені принципово нові технологічні рішення, у 2030-му нас чекатиме глобальна криза.
Цей прогноз співзвучний з так званою теорією Олдуваю.
Читати далі
