Днями фонд Яніни Соколової розмістив у Києві на бігбордах рекламу служби психологічної допомоги українцями із написами: «Буде лише гірше», «Життя немає сенсу», «З депресії не вийти». Вона викликала дискусію в Мережі.
Фонд української журналістки Яніни Соколової Варто жити запустив рекламу Всеукраїнського кол-центру безкоштовної психологічної підтримки військових та цивільних. Кампанія складаєтся із бігбордів і сітілайтів із трьома написами «Буде лише гірше», «Життя немає сенсу», «З депресії не вийти». Під ними значно меншими літерами розміщене запитання: «Мучать такі думки? Дзвони…» і номер телефону.
Відео дня 
Фото: @Maria Kravchenko/Facebook
Проте форма, в якій пропонується психологічна допомога, на думку багатьох, швидше призведе до депресії, ніж когось врятує. Користувачі Мережі нагадують, що за роки повномасштабної війни українці перебувають у стані перманентного стресу, і будь-яке необережне слово, дрібниця може стати тригером гострої реакції.
У соцмережах вимагають негайно зупинити рекламну кампанію і прибрати рекламу з київських вулиць.
«Ні для кого не секрет, що: підвищився рівень депресій; ми всі в стані стресу: хто гострого, хто хронічного; ми маємо проблеми з уважністю та концентрацією. В такі часи прокидається магічне мислення, люди в пошуках знаків, якоїсь передбачуваності. Це не є поганим і часто рятує. Але не завжди. Особливо, коли соціальна реклама підкидає отаке. Мало людей в депресії будуть читати „оте“ маленькими літерами. Мало людей, які перебувають у гострій стадії горя, будуть розглядати плакат уважно і набирати ці номери. Кароч. Зніміть це негайно», — написала журналістка Наталія Бушковська.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02CQByEXq1W6bU2qU15YPH5rAUGC7Lf2wcT4btvL57BRNzQ47Z4fEDwgAwZHQXoRt1l&id=100090240814463
«У 2008 році з метро прибрали написи Виходу немає. Людей крило від кризи і ці слова ще й в підземці нагнітали капітально. Принаймі так зверталися пасажири. У 2014 ми з колегами завершувала цю роботу. Змінювали напис „остання поїздка“ на турнікетах. Тоді почалося АТО, ми всі ще не до кінця усвідомили насправді, що почалося. Але одне самогубство в підземці я памʼятаю дуже добре. Літня пара з Донецька. Вони втратили все, приїхали в Київ і були настільки пригнічені, що стрибнули під прибуваючи потяг. У час повномасштабної війни на вулицях Києва зʼявилася соціальна кампанія „Буде лише гірше“…», — пригадала свій досвід комунікаційниці метрополітену Наталка Макогон.
https://www.facebook.com/natalka.makogon/posts/pfbid02hymhiExdG4Mbfg75Bg5Mj6ueFKsZa5QcS8syrMEvN7RcmNZqUCfnGwpRfdTLU8ppl
«Люди, які проходять та проїжджають на машинах повз ці оголошення, найчастіше встигають прочитати тільки великі літери. Вони можуть не одразу пов’язати або взагалі не повʼязати ці повідомлення з пропозицією психологічної допомоги. Натомість вони можуть сприймати їх як суто негативні висловлювання, що підсилюють відчуття відчаю без розуміння контексту чи наміру.
Ці повідомлення мають негативну конотацію та відображають стан депресії (відсутність сенсу, демотивація, відчай). Повторювані негативні меседжі можуть мати прямий вплив на психічний стан людей. Якщо постійно показувати повідомлення, які викликають депресивні відгуки, це може погіршити психічний стан окремих людей та суспільства в цілому. Постійне сприйняття таких негативних повідомлень підсилює почуття безнадійності та безпорадності, що суперечить цілям психологічної допомоги. Такий підхід може сприяти розвитку або поглибленню депресивних станів, що є неетичним з точки зору підтримки психічного здоров’я", — зауважує психолог і психотерапевт Марина Межевська.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02vSJhnKvfC5NVyW7FoX5yvqsYkMonh5Udu4rcG8SjPE7k7i48Mr2ybzFCiTydYdkFl&id=100007608601144
«Трансляція думок ЦА у слоганах — хороша практика. Але ця практика точно погана для кампанії з гарячою лінією психологічної допомоги під час війни. Бо дрібний шрифт не прочитають, а от ВЕЛИКИЙ — так. А він підштовхує до того, чого хотіли запобігти. Комунікація здатна навіювати та шкодити. Особливо, коли людині й так погано. На жаль, зараз погано багатьом.Не знаю хто і на основі чого приймав рішення розмістити цю рекламу. Але знаю точно, що визнавати помилки можна завжди і виправляти їх», — зазначає письменниця Оксана Мороз.
https://www.facebook.com/oksanamorozw/posts/pfbid032FsdAJXq72BZ5PraDphSMcb7EbGag5CMZPHedKpaP3DEeFNHpsEzMoo3YtLq5Jyfl
«Ідея, звичайно, гарна. Але ж в такій справі важливо не тільки привернути увагу, алей не нашкодити. Подивіться на фото. Борд стоїть на узбіччі, розгорнутий так, щоб було видно водіям машин, що їдуть вздовж вулиці. Що людина побачить, пролітаючи на швидкості повз такий плакат? Що життя не має сенсу. Вона навіть номер телефону служби не встигне записати. Я, наприклад, плакат саме з цим написом знайшла на іншому борді, трохи далі по вулиці, і лише здалеку ледь встигла засняти, бо час показу декілька секунд. Ось так їде людина у смутку, проблем вище голови, а тут опа — і відповідь на всі питання», — зазначає журналістка Тетяна Галковська.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=7865283860158545&id=100000310262280
«Коли в мене загострення, я саме так і думаю. З депресії не вийти. Буде лише гірше. Далі зазвичай іде читання статистики про те, як швидко і болюче загинаються люди з моїм букетом хвороб і психічних розладів. Далі — згадування слів чужих людей, колишніх чоловіків, біологічних родичів, які мені казали, що я ніколи не стану поеткою. Порівняння своїх скромних результатів із результатами інших (о боже, невже вони кращі і талановитіші? боже, ні!). Далі йдуть такі прогнози про долю нашої державності, що Марія Берлінська вам здасться феєю-аніматором на дитячому дні народження. І нарешті — флешбеки про те, як я була ізгоєм приблизно скрізь і довго не розуміла, чому, за що. А далі — поламані меблі, розбитий посуд, чергове підвищення дози препаратів, ще +10 кг. А потім препарати починають діяти — і я знову ок. Механізм десь такий, якщо коротко», — зазначила користувачка Мережі Оксана Осмоловська.
NV звернувся за коментарем до засновниці Фонду Варто жити Яніни Соколової.
Редактор: Юлія Найденко Читати далі
