«1000 голок». Як росіяни змінили свою тактику

Том Купер

Том Купер

Австрійський військовий аналітик, спеціалізується на історії бойової авіації

ЗС РФ втратили здатність до проведення великомасштабних механізованих наступальних операцій на оперативному — а отже, і на стратегічному — рівні

Невелике оновлення, щоб відстежити події останніх 48 годин.

Битва за Донбас

У секторі Покровськ-Авдіївка росіяни (тобто 27-та мотострілецька дивізія групи «Центр») продовжують штурм позицій ЗСУ на північний захід від Очеретиного. Вони прорвалися через дві лінії оборони і зараз перебувають безпосередньо на схід від Новоолександрівки. ЗСУ, схоже, завершили ротацію кількох підрозділів і ввели свіжі війська — на захід і північ від місця проникнення росіян. Загалом темпи російського наступу сповільнилися до «звичайної швидкості».

Відео дня

Доброю новиною є те, що, судячи з усього, цим рухом керує 27-та мотострілецька дивізія, а 90-ту танкову було визначено як підрозділ, який відповідає за наступ далі на південь, у районі між Уманським і Нетайловим. Це «добре», бо означає, що група «Центр» уже задіяла той тип підрозділів, від яких можна було б очікувати, що вони «скористаються проривом»: спершу очікуватимуть у тилу, доки інші підрозділи витрачають сили на прорив українських оборонних ліній, а потім «просуватимуться вглиб України», як того вимагає традиційна радянська/російська доктрина.

При цьому (і я повторю це втисячне) це ще одне підтвердження того, що ЗС РФ втратили здатність до проведення великомасштабних механізованих наступальних операцій на оперативному, а отже, і на стратегічному рівні.

Росіяни залишили будь-яку надію «перемогти у війні за допомогою одиночних ударів»

(Звісно, з російського погляду це не має значення: Міноборони РФ давно знає, наскільки погане їхнє становище, і тому ще 2022 року полишили всяку надію «перемогти у війні за допомогою одиночних ударів». Натомість їхня «нова доктрина» — це «1000 голок»: невпинні дрібномасштабні наступи механізованої піхоти. Але це, нарешті, повинні зрозуміти Люди, які потребують свіжого повітря — зокрема, в НАТО в Брюсселі — де балакучі голови все ще базікають про те, що Росія готує війну проти альянсу за «3−4 роки».

(Насправді, це означає, що вони мають спішно перекинути в Україну якомога більше своєї важкої техніки та боєприпасів, бо вони навряд чи колись знадобляться їм самим).

Бахмут. Звісно, ПКС РФ продовжують завдавати ударів по українських позиціях, використовуючи (щонайменше) 150+ плануючих бомб з УМПК на день (знову ж таки: росіяни стверджують, що розгортають 500+ на день). Однак останніми двома днями основною ціллю їхніх авіаударів став Часів Яр, у якому квартали Жовтневий, Новий і Канал зазнали багаторазових авіаударів і артилерійського обстрілу, що тривав близько 12 годин. Зазвичай такі масовані повітряні й артилерійські атаки означають, що гряде масований наземний наступ.

На південь від Часового Яру росіяни також сильно наступали і досягли Сіверського Дінця — Донбаського каналу на північний захід від Іванівського, де ЗСУ намагалися їх зупинити.

Південне Запоріжжя

Мушу зізнатися, що для мене стала несподіванкою звістка, отримана три дні тому, про те, що 141-ша піхотна бригада відійшла від Роботиного і росіяни підняли свій прапор над руїнами цього села. Це сталося внаслідок двосторонньої атаки (із заходу і півдня), розпочатої 27−29 квітня. Мабуть, тиск став занадто сильним для поточних запасів українських артилерійських боєприпасів і FPV-дронів.

Це сумно, тому що ЗСУ заплатили такою кров’ю за взяття цього місця минулого літа…

Переклад NV

Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Читати далі