Члени родин військовополонених наполягають на ухваленні закону про статус звільнених із полону та створенні повноцінної системи реабілітації та реінтеграції військових

Члени родин військовополонених з "Азовсталі" наполягають на ухваленні державою закону про статус звільнених із полону та створенні повноцінної системи медичної реабілітації та реінтеграції військових, про що заявили на брифінгу "Рік виходу з "Азовсталі": кричати, немає сил мовчати".

"Щодо реабілітації: ми наполягаємо на тому, щоб було законодавчо закріплено статус звільненого з полону військовослужбовця. Що цей статус дасть: ми хочемо, щоб щонайменше складали окремі протоколи ревізії стану здоров'я звільнених із полону і протоколи їх лікування. Тому що це особлива категорія (людей — ІФ-У) й особливий стан", — заявила керівниця громадського об'єднання "Жінки зі сталі", дружина колишнього військовополоненого Наталія Зарицька.

Також, за її словами, в Україні на державному рівні має бути вибудувано повноцінну архітектуру медичної реабілітації та подальшої реінтеграції і звільнених із російського полону, і всіх тих, хто воює нині на фронті.

"Ми були ініціаторами однієї з масштабних зустрічей на платформі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Ми обговорювали, що необхідно нашим захисникам. (Найчастіше — ІФ-У) госпіталі переповнені. Захисникам доводиться стояти в чергах. Є зразкові госпіталі, наприклад МВС у Києві, де вміють справлятися з чергами. А є госпіталі, матеріальну базу яких потрібно посилювати — хлопці повертаються з осколками, потрібно оперативно проводити обстеження. Потрібно також переглянути харчування. Колишні військовополонені пройшли концтабори, голодовку. Хоч би що вони з'їли — вони від цього помирають, і для них харчування не може бути таким, як для звичайних хворих", — сказала вона.

"Нагадаю, що після великого обміну полоненими у вересні минулого року багато наших захисників повернулися додому в середньому з мінус 40 кг ваги, з опущеними нирками, вибитими хребтами, втратою слуху, зору, зубів, із травмованими колінами, м'язами, страшними психотравмами. І це не вичерпний список. Люди втратили здоров'я, яке їм ніхто і ніколи не поверне", — нагадала Зарицька.

Крім того, як зазначили в об'єднанні, родичі військовополонених працюють над створенням у країні культури поводження зі звільненими військовополоненими.

Родичі військовополонених також розповіли, чи змінилася за рік ситуація щодо комунікації зі їхніми синами та чоловіками, які, як і раніше, перебувають у полоні.

"Я чекаю з полону свого сина… Найстрашніша фраза: вашого в обмінних списках немає. Інформації про нього з минулого року також немає. Що стосується комунікацій, які передбачені Женевською конвенцією, то такої можливості ми не маємо. Вони (полонені — ІФ-У) не знають, що відбувається з нами, чи виросли їхні діти. Вони перебувають у повній ізоляції, як і ми. Ми в інформаційному вакуумі. Ми не знаємо, де вони, в якому стані. Немає можливості передати посилки, листи", — розповіла мати військовополоненого Наталія Кравцова.

За словами Наталії Зарицької, міжнародні інституції на кшталт Міжнародного Комітету Червоного Хреста також не можуть домогтися доступу до українських військовополонених, а інформацію про їхні переміщення або стан здоров'я родичі здебільшого отримують від уже звільнених.

Своєю чергою сестра військовополоненого з "Азовсталі" Софія Черепанова звернулася до президента України із закликом потроїти зусилля для повернення полонених додому.

"Уже 365 днів ми бажаємо одне одному хороших новин — повернення. На жаль, хороші новини за рік отримали лише одиниці. Змушені звернутися до нашого президента. Повернення наших воїнів — це наш спільний обов'язок. Допоможіть, щоб добрі новини нарешті отримав кожен, хто чекає. Держава має потроїти зусилля, щоб захисників "Азовсталі" якнайшвидше повернули додому живими", — сказала вона.

Згідно з офіційними даними, за рік після виходу близько 2,5 тис. українських захисників із території комбінату "Азовсталь" і подальшого потрапляння в російський полон в рамках обмінів в Україну повернули приблизно 500 осіб.