Автор: Наталія Роп
Погляд з неба на війну та на мирне життя дронщиків 93-ї бригади, що на одному з найгарячіших напрямків східного фронту щоденно б’ють ворогів, — репортаж NV
Київ — Бахмутський напрямок — Київ
На місці базування пілотів дронів 93-ї окремої мехбригади Холодний Яр, що розташоване всього за декілька кілометрів від фронту, в обід 8 квітня панував «творчий» хаос. Цивільний будинок, всередині переобладнаний під майстерню, заповнювали люди, різнотипні безпілотники-«пташки», пульти управління, ноутбуки та боєприпаси. Картину доповнювали кілька 3d принтерів, що виробляють деталі до безпілотників.
Відео дня
— Тут так само у нас майстерня, де ми вдосконалюємо наших «пташок», — каже NV військовий на позивний Ед, високий темнорусий військовий у чорній футболці та камуфляжних штанах, проводячи невелику екскурсію. — Також є маленький 3d принтер, який друкує всякі приколяси на дрони.
— Це ви самі закуповували?
— Так, це все ми закуповували за власні кошти. Тому що якщо десь когось просити, то це час. А у нас його мало.
Ед, який командує ротою FPV-камікадзе — ударних дронів, якими керують «від першої особи», зізнається, що останнім часом пілотам доводиться робити більше вильотів на Бахмутському напрямку, де вони служать, — ворог посилив тиск.
Читайте також:
Ловці шахедів. Як бійці тероборони захищають небо Києва від нальотів ворожих дронів — репортаж NV з нічного чергування
Коли командири росіян не женуть своїх підлеглих на штурми, ті сидять тихенько і не висуваються зі своїх бліндажів, адже над тими постійно літають українські безпілотники. Проте під час атак ворога у пілотів 93-ї бригади роботи відчутно більшає.
— Нещодавно [росіяни] заїжджали на 5-ти бехах [БМП — бойових машинах піхоти], було 60 людей, — то там з самого ранку на цілий день була дуже напружена обстановка, — пригадує Ед. — Ми літали та просили інші підрозділи, щоб нам не заважали, щоб дали коридор. І ми літали та нонстоп завдавали ворогу щільного удару.
До повномасштабного вторгнення Ед працював на шахті, а також комбайнером. Але з 24 лютого 2022-го чоловік пішов служити: спочатку — водієм, а згодом потрапив до роти безпілотних систем.
Дронщики зазвичай виїжджають «на роботу» — на бойові позиції — уночі. Там вони розгортаються, готують антени, боєкомплекти. А далі — всього кілька хвилин — і їх «пташки» злітають у повітря. І потім починається «робочий день»: безпілотники б’ють по росіянах упродовж всієї світлої половини доби.
Повертаються на базу хлопці лише тоді, коли починається нова ніч.
— Ми їх [росіян] не боїмося, ми їх чекаємо завжди, — каже Ед. — Як тільки вони підходять, ми їх одразу знищуємо.
Зараз на фронті безпілотники часто допомагають військовим компенсувати брак боєприпасів до артилерії. Та водночас велика кількість БПЛА-розрахунків створюють додаткові труднощі одні одним, зізнається командир роти.
— Перебивають нам зв’язок, — пояснює Ед. — Є дуже багато розрахунків FPV, які отак стоять. Аналоговий зв’язок… і багато дронів ми втрачаємо, тому що хтось просто злітає. Немає ніякої комунікації, і перебиває нам зв’язок. І собі перебиває, і нам. Це така основна зараз проблема в FPV-дронах.
Військовий на позивний Трактор використовує дрони-бомбери, які можуть скидати боєприпаси на ворогів і повертатись назад до пілотів / Фото: Олександр Медведєв / NV
Є і інша проблема — ворожа увага: хоча пілоти БПЛА зазвичай працюють зі спеціальних укриттів, залишаючи на зовні лише антени, вони завжди є для росіян важливою ціллю.
— Ніколи не забуду, як ми поїхали [на бойові позиції] з 92-го бригадою, — пригадує Ед. — Тільки зайшли на позицію, і нас одразу нахлобучили «градами» [реактивними системами залпового вогню]. Нас засипало землею і ми, як ті ведмежата, видряпувалися звідти.
За спостереженнями Еда, російська армія зараз має перевагу у дронах над українською. Адже ворог тісно співпрацює з Китаєм — великим виробником БПЛА.
— Дронів набагато більше [у ворога], — каже він. — Ну, а проблеми в них ті самі, мабуть, що і в нас. Так само, якщо багато дронів в повітрі, то вони заважають один одному.
Ще один тип дронів з якими працюють у цьому підрозділі — бомбери. На відміну від FPV-дронів, такі «пташки» можуть скидати боєприпаси на ворога та повертатись на позиції, якщо їх не зіб'ють.
Військовий на позивний Трактор, невисокий чоловік у панамі та окулярах, очолює взвод пілотів саме таких БПЛА.
Читайте також:
Давид має перемогти Голіафа. Через які зміни повинні пройти ЗСУ, аби ворог відступив і ніколи не повертався — аналіз NV
— FPV-камікадзе летить в одну сторону. Тому він може пролетіти більший кілометраж на тій же «батарейці», ніж ми, — пояснює він. — А нам треба повертатися.
Трактор також раніше «літав» на FPV і не одразу вирішив «пересісти» на бомбери. Та попрацювавши трохи з останніми, оцінив їх можливості.
— Це моя стихія. Ну, люблю я на них [росіян] щось покидати, — посміхається дронщик. — І ти бачиш до кінця свою роботу.
Раніше, коли Трактор ще тільки починав працювати з дронами, і коли все ще було «сире», йому доводилось старанно готуватись до завдань. А зараз, як розповідає боєць, «проснувся, сів в машину і поїхав»: відпрацював і далі помінявся з іншим екіпажем.
— Ми знаємо, куди летимо, — говорить Трактор. — Просто так це не робимо. І знаємо, що зарядити, по кому ми будемо працювати.
Його команді вдається «літати нормально» попри ворожий РЕБ — засоби радіоелектронної боротьби, що псують зв’язок між БПЛА та його пілотом. Але часто на бойову роботу бомберів впливають погодні умови — особливо дощ та вітер.
— Треба налаштовуватись постійно. Кожна ціль — це ціла історія. Багато роботи робиться, щоб почати працювати по цілі, — пояснює Трактор.
До початку повномасштабного російського вторгнення він працював не по цілях, а по снігу — був лижним інструктором на Закарпатті, де прожив 12 років. Чоловік пригадує, що 24 лютого ще «відкатався» в горах, а вже наступного дня пішов у військо.
— 25-го я пішов до знайомих ветеранів АТО, які запропонували поки не йти до військкомату і створювати своє ТРО, — пригадує Трактор — Протягом місяця так і не задалося нічого, і я пішов у військкомат.
У своїй майстерні дронщики 93 ОМБР готуються до виїздів на бойові позиції та виготовляють деталі до безпілотників / Фото: Олександр Медведєв / NV
Сьогодні, отримавши бойовий досвід, він не дуже комфортно почуває себе в тилу, під час відпусток.
— Ти йдеш десь по набережній в Дніпрі і там стоять [чоловіки] і б’ють грушу [симулятор боксерської груші]. Так не бий грушу, приїдь сюди, бий москаля! — говорить Трактор. — Тому реально ходжу, зціпивши зуби, щоб нікому нічого не наговорити. Бо я людина така імпульсивна, запалююся дуже швидко. І коли особливо заходить суперечка [коли хтось виправдовується, чому не може йти служити] — «у мене мати хвора, жінка вагітна, у пса діарея», — не можу з такими людьми спілкуватися. Дуже важко себе контролювати.
Військовий додає, що тим, хто боїться служби, не варто цього робити, адже тут «всього навчать і все розкажуть».
— Якщо ми це не зробимо, за нас ніхто не прийде [боронити нашу землю]. І в нашому домі, Батьківщині Україні, якщо мужики не встануть і її не захистять, то для чого такі мужики потрібні? — запитує командир взводу бомберів. — Так що треба працювати над собою, не боятися йти, зціпивши зуби, виконувати бойові завдання. І перемога буде за нами.
Читати далі
