79 років тому народився Богдан Ступка

12

Шлях Ступки на сцену виявився довгим й обхідним – майбутній актор встиг попрацювати учнем слюсаря, фотографом в астрономічній лабораторії і конферансьє… 27 серпня, у День народження людини-легенди, 5.ua вирішив розповісти про Ступку іншого – сина оперного співака та активістки місцевої "Просвіти" – душу сім'ї, люблячого сина, батька і турботливого господаря

На домашньому обійсті батьків, Сильвестра Дмитровича та Марії Григорівни, актор Богдан Ступка святкував свій День народження, що збігався з маминим, зустрічався з рідними, допомагав по господарству…

"Тітка Марія (мати актора – ред.) ходила на його вистави і постійно робила невеличкі зауваження. Якось сказала не тримати руки в кишенях на сцені, то він з того часу й не тримав. Матір страшенно любив. Бувало, приїде з дружиною та сином, сидять за столом, а Марія Григорівна все повчає… то тільки й чути було від нього: "Так, мамо". Потім міг зробити по-своєму, але заперечити матері – ніколи… Марія Григорівна все переживала за Богдана, коли він на зйомках – багато хворів через роботу. Казала мені: Бодьо знову на зйомках застудився або з коня впав, потовкся. Не хотіла мати, щоб син обрав таку професію. Батько Богдана заробляв в Оперному театрі 80 рублів – на ті копійки й жила уся сім'я, бо Марія Григорівна не працювала. Хотіла, щоб Богдан став лікарем, але він провалив іспити і був з того дуже радий. З дитинства Бодьо був зачарований театром – дядько Сильвестр брав його на усі вистави, і Богдан таки домігся свого, вступив на театральне відділення".

Біля хати Ступок у Куликові, по вул. Січових Стрільців, ще ростуть посаджені Сильвестром Дмитровичем, батьком актора, порічки, сливи та яблуні. Богдан Ступка згадував куликівську хату:

"Ми жили з маминими батьками. По маминій лінії були у мене бабуся Пелагея і дід Григорій. Дід Григорій зробив собі завчасно труну, поставив її на горищі. Підійметься туди, залізе у неї, бо буцімто відчув, що буде вмирати. Бабуся піднімалася сходами: "Гриню, ти ще не помер?" Голосно так говорила: "Іди поснідай. Ти, що на голодний шлунок будеш помирати?".

Дідусь і бабуся Богдана Ступки – батьки матері

Потім у хаті мешкали Сильвестр та Марія Ступки, хоча мали квартиру у Львові – зимували в місті, а як потеплішає, приїздили в Куликів. Надія Дика пригадувала:

"Хатина була невелика: дві кімнати й кухня, але Ступкам вистачало. Тітка Марія страшенно любила чистоту, усе в неї було випране, випрасуване і складене під лінієчку, навіть ложки та виделки на стіл подавались у спеціальному кошичку. Пекти дуже любила. Коли не прийди у гості – у Ступок завжди наварено та прибрано. А який гарний сад у них був! Сильвестр Дмитрович дуже доглядав його. Кожне деревце він мазав, обрізав із нього сухі гілки. Не пам'ятаю, щоб біля дерев росли бур'яни, такого дядько Сильвестр не допустив би. Після того, як Ступки продали хату, сад змінився… Нині він вже не такий!".

Читайте також: "Ваш Василь". На фестивалі "Молодість" покажуть документальну стрічку про Стуса. ВІДЕО

Після війни Ступки переїхали до Львова – мешкали на вул. Тютюнників, майже в центрі.

"У Львові я пішов у перший клас. Якщо приносив додому двійку, то батько вішав на мою шию табличку з написом: "Я Богдан – туман у квадраті". Вперше відчув бажання стати артистом у 9-10 років, коли я зображав Діда Мороза у школі. Збереглося тепле почуття. Напевно, сподобалося лицедіяти", – згадував актор про своє дитинство.

"Я приходив додому, починав співати. Слуху в мене як такого не було. Я різними голосами співав: і сопрано, і басом, і тенором, героїчним.. Тож, коли залишався вдома, страшенно любив співати. "Ти покинув рідний край" – арію Жермона. І сусіди казали: "Слухайте, скажіть своєму синові, щоб він не вив. Вас немає, ви на роботі… Скажіть, щоб він не вив!", – згадував із посмішкою актор про власне дитинство.

Надія Дика розповіла, що Сильвестр Ступка мав гарний голос, і рідний брат матері, оперний співак Павло Крупник влаштував його у хор Львівського театру опери та балету. Деякий час уся сім'я жила у Львові, у квартирі Павла Крупника, а потім змінила не одне помешкання:

"Заробітки були незначні, доводилось їм тяжко. Але Богдан ніколи не нарікав, що батьки чогось йому не додали, хоча одягався бідніше, аніж львівські діти. Напевно, тоді в нього з'явилась оця акуратність і бережливість – в юності Бодьо любив елегантно одягатись і костюм свій дуже доглядав, сорочка була білосніжна, аж блищала".

Богдан Ступка з мамою і сином, а також двоюрідний брат із сім'єю

У шкільні роки він подружився з Романом Лемехою – сьогодні заслуженим артистом, першим диктором Західної України. Разом просиділи за однією партою з 1-го до 10-класу. І вперше закохалися в одну і ту ж саму дівчину.

"Ми обидва закохалися в Любу і, не знаючи, як вирішити ситуацію, навіть два дні не розмовляли. Але вона виявилася розумнішою за нас. І як кажуть "відійшла від Романа і Богдана і вийшла за Івана", – згадував Роман Лемеха.

У 60-ті роки кращих друзів Романа Лемеху і Богдана Ступку у Львові називали місцевими Аленом Делоном і Жаном Габеном (слава Габена "звалилася" саме на юного Ступку). Друзі полюбляли посидіти в місцевих кав'ярнях, улюблена – біля готелю "Інтурист".

"За карбованець можна було взяти і каву з коньячком, і хорошу канапку. І компанія хороша збиралася: художники, поети, музиканти, артисти", – розповідає Володимир Кіт, музикант джазового ансамблю "Медікус", де Ступка підпрацьовував конферансьє.

До речі, Богдан Ступка був дуже популярним у жіночої статі. Але це не змусило його забути про своє справжнє кохання – дружину Ларису, з якою познайомився в Оперному театрі, де в хорі співав батько Богдана, а вона була балериною.

Богдан Ступка з дружиною Ларисою

Про те, чим для Богдана Ступки стала його перша роль у кіно, згадувала дружина генія Лариса Ступка. Адже вона бачила його таким, яким не бачив ніхто:

"Скільки він мріяв про кіно! Ми тоді жили дуже бідно. Батьки нас підгодовували, а у нас навіть холодильника не було. І для чого він? Їжі немає. Я зберігала продукти в авосьці за вікном. Богдан хотів якось підтримати сім'ю матеріально, говорив: мені б в кіно хоч в профіль знятися (сміється). У нього спочатку був маленький епізод у білоруському фільмі. Він там знімався у національному костюмі.

Читайте також: В 52-й день народження: Кузьмі Скрябіну присвоєно звання Героя України

І ось, після ролі Річарда III у виставі Львівського театру ім. Заньковецької, в якій Богдан мав значний успіх, режисер Юрій Іллєнко запросив його на проби в кіно. Прислали додому телеграму. Богдан тоді нікого з київських кіноакторів не знав, а Іллєнко планував його взяти лише в епізод. Після Києва Богдан мені зізнався: "Навіть не знаю, що з цього вийде, але вимучили ґрунтовно". У фільмі залишилися кадри його проб, де він лазить по горах і під водоспадом. Але Богдана раптом затвердили на головну роль Ореста, яку повинен був грати Іван Миколайчук – партійне керівництво не дозволило.

Юрій Іллєнко йому дуже допомагав із цією роллю, Миколайчук багато з ним розмовляв про характер Ореста, адже сам готував цей образ. Пам'ятаю, як на прем'єрі у Львові весь зал вітав Богдана".

"Він жартував, завжди називав себе Доном Корлеоне, бо збиралася велика сім'я за столом. Він сидів на почесному головному місті і, дивлячись на нас, казав, що відчуває себе Доном", – згадує Остап Ступка, син актора.

Його онук Дмитро розповідає ще й таке:

"Дідо заходив до магазину зі своїм батьком і питали продавця: "Карбонад є? – Нема. – Ікра є? – Нема. – А м'ясо є? – Та я ж вам кажу, що нема!" А потім продавець обертався і, бачачи, що то знайомі, казав: "А, то ти, Богдане! Добрий день! Зайдіть з чорного входу – для вас все є!". Оце запам'яталося дуже добре – такі були радянські часи".

Богдан Ступка з дружиною Ларисою і сином Остапом

"Він любив запрошувати друзів (на День народження – ред.). Це був привід зібратися всім разом, адже всі зайняті, живуть своїм життям… Ми ходили до нашого улюбленого ресторану "Да Вінчі" або до "Фелліні", що поруч з будинком. Йому навіть в лікарню передавали морозиво як подарунок від ресторану. На ринку, буває, теж роблять великі знижки на товар, коли впізнають у мені дружину Богдана Ступки. І це дуже зворушливо, адже це його глядачі. І так вони вшановують його пам'ять", – згадувала дружина актора Лариса Ступка.

Поруч із актором Богданом Ступкою в день смерті не було лікарів через вихідний, хоча він перебував у "Феофанії", розповідав його син, актор Остап Ступка:

"Батько помер о 6:45 (у неділю, 22 липня 2012 – ред.) у лікарні "Феофанія". Ми в суботу провели з ним цілий день, але, на жаль, до вечора поїхали. Поговорити з ним ми не могли, бо останні декілька днів батько вже не міг спілкуватися. Але ми все одно сподівалися… Він був сильною людиною, тому тримався. Лікарів, коли він помер, поруч із ним не було – у нашої медицини були вихідні. Але вони нас і не обнадіювали, хвороба з'їдала його на очах. Ми навіть хотіли забрати його додому… У січні в батька виявили рак кісток. Він не любив скаржитися, тому про це мало хто знав. Усі ці місяці хвороба швидко прогресувала, і ось кілька днів тому йому стало зовсім погано".

Актор хотів померти у той самий день, що і його мама Марія Григорівна. Вона пішла з життя у ніч із 23 на 24 липня 2007 року. А вночі з 21 на 22 липня 2012-го у Богдана Ступки стався серцевий напад – і кома. 22 липня вранці він помер. Церемонія прощання з актором відбувалася саме в роковини смерті його мами – 24 липня 2012 року – в театрі ім. Франка у Києві. Поховали актора на Байковому цвинтарі.

На його рахунку понад 100 театральних ролей і приблизно стільки ж – у кіно. Король Лір в однойменній виставі за Шекспіром, Микола Задорожний в "Украденому щасті", цар Едіп у постановці за Софоклом…

Богдан Сильвестрович викладався на повну, люди йшли в театр спеціально, щоб подивитися на гру актора.

Показово, що виставу "Тев'є-Тевель", яка була понад 20 років візитівкою театру Франка, у якій Ступка грав головну роль Тев'є, після смерті актора взагалі зняли з репертуару. У такий спосіб театр висловив пошану великому актору.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube