У Стамбул я більше не повернусь.

Так, їжа офігезна. Але там кожної секунди треба боротися. Боротися, щоб тебе не надурили. І це втомлює. Втомлює, коли чувак, з яким ти спілкуєшся прикидається, що він тебе не розуміє. Він тупо забуває англійську у момент, коли мова заходить за ціни. Просто, щоб ти віддав більше грошей. Що кажеш? Чому я неправильно порахував? Не розумію нічого, віддавай мені бабки або вали.

Таксист зупиняється і просить тебе вийти з машини, бо просто не хоче їхати далі. Всім на тебе начхати. Ти турист, у тебе є гроші, які необхідно забрати по-максимуму, на все інше пофіг. У результаті ти відчуваєш себе дірьмово. Мені було смачно, коли я їв, то відчував себе щасливим. Але пузир щастя лупався, коли наскакув на колюче ставлення місцевих.

Читайте також: Як Україні стати авіаційним хабом Європи?

Мій висновок: якщо ви гастротурис, то Стамбул – маст візит. Один раз – точно обов‘язово. Там реально класна їжа. Вона там колоритна. Це як інший бік французької кухні. Ніби всесвіт створив на противагу їх витонченості турецьку брутальність. Але ця дерзкість, бруд та пристрасть – це те, що робить турецьку їжу смачною.

Читайте також: 10 советов, которые помогут комфортно пережить длительные перелеты и ожидание в аэропорту

Але якщо ви звичайний турист і вам хочеться походити та понасолоджуватися оточуючим пейзажем, то оминайте Стамбул. Він сильно пошкодить вашу вразливу душу. Бо це бідна країна. І це бажання надурити та їдке жлобство – наслідок внутрішньої економічної та ментальної бідності. Якщо чесно, то Туреччина і Україна у цьому плані трохи схожі. Але наша відмінність у тому, що ми з цим всим боремося.

У нас є тренд на зміни, і це круто. Просто, будь ласка, знайте, що країна – це відображення людей, які там живуть. Тому давайте не просто вимагати від оточуючих змін. А докладати власних зусиль. Щоб нам було комфортно тут жити. Щоб інші хотіли до нас повернутися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here